Бронетанковий завод «коштів Януковича» так і не побачив... 

Львівський бронетанковий завод (ЛБТЗ), виявляється, працює далеко не на повну потужність. От нещодавня заява нардепа Тетяни Чорновол: “По всій Україні фактично зупинилися оборонні заводи, які виробляють і ремонтують військову техніку. Причина у тому, що у Верховній Раді блокується виділення на них коштів, зокрема народними депутатами від Львівщини”.

За словами Тетяни Чорновол, 30% — максимальна завантаженість оборонних заводів. Нардеп заявила, що ці підприємства залишились без фінансування, тому що в бюджеті на 2016 рік передбачено скерувати на них кошти з арештованих рахунків Януковича. Йдеться про 50 млрд. грн., 10 млрд. з яких мають скерувати на потреби оборони, а решту — на соціальні видатки. “Однак правового механізму для цього досі немає — ухвалення відповідного закону вже понад рік блокується у Верховній Раді”, - додала депутат.

...Потрапити на територію Львівського бронетанкового заводу нелегко, потрібні спеціальні дозволи Міноборони. Про це мене попередили у прес-службі. Я прочекала кілька днів, але дозволу ніхто не дав. Скориставшись Днем танкіста, таки змогла зустрітися з керівництвом режимного об’єкта.

На площі грав військовий оркестр, лунала музика. Робочий день на заводі був лише до обіду, усі працівники пішли на святковий концерт. Помічаю високого київського начальника у модному костюмі, який, мабуть, теж приїхав на концерт. Заступник генерального директора «Укроборонпрому» з розвитку Артур Херувимов погоджує­ться на міні-інтерв’ю, хоча дає зрозуміти, що поспішає.

“Чому виникла проблема з фінансуванням оборонних підприємств?” - питаю. “Є така проблема, і це відчувають більшість наших підприємств. Але сподіваємося, найближчим часом це буде вирішено. Не все від Міноборони залежить. Вони також залежні від бюджету”, - пояснив посадовець. Зі слів пана Херувимова, заборгованості із зарплати на ЛБТЗ немає. “Можливо, доцільно перенести завод ближче до лінії фронту, щоб робота була ефективнішою?” - запитую. “Ми впровадили практику із виїзними ремонтними бригадами, - пояснює пан Херувимов. - У 2014 році таких бригад було 150. Люди працювали безпосередньо у зоні АТО або у зоні розмежування. З львівського заводу у таких бригадах було 11 осіб”.

Попри те, що доводиться ремонтувати стару радянську техніку, проблем із запчастинами, каже посадовець, немає. Тобто Україна не є залежною від російських деталей до бронетехніки. Радянська техніка є не лише у РФ, а й в інших пострадянських країнах. “Все, що не можемо купити, виготовляємо, - долучається до розмови директор Львівського бронетанкового заводу Роман Тимків. - З деталями критичних ситуацій не виникає”. Якою є перспектива з фінансуванням підприємства, розпитую і у директора. “Ситуа­ція дещо змінилася, - пояснює. - До ремонту та виробництва бронетехніки залучено близько десятка підприємств “Укроборонпрому”. Фінансування здійснюватиметься через державні банки, під гарантії уряду”.

Нині на Львівському бронетанковому ремонтному заводі працює 900 людей. Середня зарплата — 6 тисяч грн. Заробітки залежать від виконаної роботи. Але підприємство, за словами його директора, задіяне лише на... 20%. Одне з останніх його досягнень — броньовані машини “Дозор”. Десять таких машин пройшли державні випробування. Якщо до танка Т-72 під час випробовувань було 1200 зауважень, то до “Дозора” - лише 53. На броньовану машину “Дозор”, за словами керівника заводу, неабиякий попит. І є потреба випускати такі машини. Були би кошти...

У ЗМІ писали, що Роман Тимків, який працює на цій посаді рік, не має відношення до військової галузі. Директор на такі закиди відповідає так: “Головне - бути хорошим менеджером. Будь-яку професію можна освоїти”.