Дешеві апельсини та курорти «без росіян»

Вже до кінця цього року Україна та Туреччина збираються підписати угоду про Зону вільної торгівлі. Наразі країни активно проводять переговори щодо умов ЗВТ, які були припинені в 2013 році. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган та президент України Петро Порошенко під час зустрічі в Анкарі заявили про амбітний план збільшити товарообіг між країнами до 20 мільярдів доларів до 2020 року (за підсумками 2015-го року, товарообіг становив всього 3,6 мільярда). Утім, для пересічного українця ці цифри мало про що говорять. Для нас Туреччина це насамперед відпочинок, недорогий одяг, якого повно на ринках, а також мандарини-апельсини та інші фрукти, які у нас не ростуть. Чи можна розраховувати, що все це стане для нас дешевшим, намагався з’ясувати “ВЗ”.

Почнемо з фруктів. Уже цієї зими імпорт з Туреччини врятував нас від катастрофічного подорожчання цитрусових. І хоча ціни на ці імпортні фрукти чутливі до курсу долара, вони лишались більш-менш стабільними. А все тому, що, зіпсувавши стосунки з Росією, Туреччина не могла туди експортувати свої овочі та фрукти. Відповідно, зросли поставки в Україну, а це стримало ціни. Крім того, у наших крамницях стало більше турецьких національних солодощів, які раніше можна було придбати хіба що на тамтешніх курортах.

Щодо дешевих турів на турецькі курорти, то у путівки “все включено” по 100-150 доларів представники турбізнесу не вірять, натомість кажуть, що на суттєві знижки можна буде розраховувати уже в цьому сезоні. “Основними клієнтами турецьких готелів були росіяни. Турпотік з Росії впав уже минулого року, через обвал російського рубля. Цього року, зважаючи на напружену ситуацію між РФ та Туреччиною, туристів буде ще менше. Відтак, аби не стояти порожніми, готелі вже зараз пропонують хороші знижки та бонуси у вигляді додаткових днів чи безкоштовного розміщення для дітей до 12 років, — розповідає менеджер туристичної фірми Ангеліна Калініна. — Якщо набуде чинності ЗВТ з Туреччиною, можна сподіватись на зростання кількості регулярних авіарейсів між нашими країнами. Наразі діють обмеження щодо того, скільки рейсів з якого міста може бути на тиждень. Ці обмеження мали б скасувати. Можна сподіватись, що авіасполучення подешевшає і туристичний потік між країнами зросте”.

З острахом новину про ЗВТ з Туреччиною сприйняли українські підприємства легкої промисловості. Хоч за останні кілька років в Україні суттєво зросла кількість фірм, які шиють одяг та взуття, їм важко конкурувати за цінами з порівняно недорогими турецькими чи китайськими виробами.

“Ми зацікавлені у зоні вільної торгівлі з Туреччиною лише в частині імпорту сировини. Це друга країна після Китаю, звідки ми імпортуємо сировину для легкої промисловості. Турецька сировина якісна і порівняно недорога, — каже виконавчий директор Української асоціації підприємств легкої промисловості Тетяна Ізовіт. — При цьому ми категорично проти того, аби обнуляти мита на імпорт готового одягу та взуття, оскільки це нашкодить вітчизняним виробникам. Зараз готуємось до засідання в МЕРТ, де готові надати номери товарних позицій, за якими можна обнуляти мита, а за якими — категорично ні”.

За словами Тетяни Ізовіт, станом на кінець минулого року на сировину припадало 63% імпорту легкої промисловості з Туреччини. Це тканини, пряжа, хутра. Утім, імпортні мита на ці товари не такі вже й високі — від 1 до 8%. Скасування цих мит хоча й дещо спростить життя українських виробників, але розраховувати на суттєве зниження цін на одяг, пошитий в Україні з турецької сировини, не варто.

Щодо перспектив для українських “легковиків”, яким буде легше експортувати свій товар до Туреччини з набуттям чинності ЗВТ, то їх не так уже й багато. Туреччина не входить у десятку країн, куди постачають товари українського легпрому. Основним покупцем сьогодні є Німеччина, на яку припадає до 22% експорту, тоді як на Туреччину - лише 0,3%. При цьому Україна також постачає до Туреччини в основному сировину: 50% експорту — це вата та неткані матеріали, ще 30% - штучні волокна.

Загалом Україна постачає до Туреччини значно більше товарів, ніж Туреччина до України. За даними Держстату, торік Україна експортувала до Туреччини товарів на 2,77 мільярда доларів, а це понад 7% від загального українського експорту. З Туреччини ввезли товарів на суму 0,85 мільярда доларів. Тобто Туреччина одна з небагатьох країн, куди Україна експортує значно більше, ніж імпортує. Однак проблема в тому, що експортуємо ми переважно сировину, а це продукція з мінімальною доданою вартістю. Так, основна стаття нашого експорту до Туреччини — чорні метали (близько млрд. за минулий рік), добрива, деревина, продукція сільського господарства (традиційно, наш експорт витягують олійні). Натомість з Туреччини імпортували вироби з тих же чорних металів, транспортні засоби, горіхи, насіння та овочі.

Президент Торгово-Промислової палати Геннадій Чижиков вважає, що при такій структурі експорту-імпорту заявлених $ 20 млрд. товарообігу до 2020 р. досягти не вдасться. На його думку, варто поглиблювати співпрацю між країнами в енергетиці та авіабудуванні, а також розвивати транспортні коридори.

“Треба розуміти, що для України Туреччина важливий торговий партнер. За обсягами експорту Туреччина на другому місці після Росії, тому ЗВТ дає додаткові можливості для розвитку торгівлі. Це широкий спектр продукції — від машинобудування до легкої промисловості, — каже експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. — Я б не виокремлював експорт до Туреччини. Тут працюють ті самі принципи, що й при експорті в ЄС чи інші країни. Якщо ми створюємо якісний конкурентний продукт, то питання, куди його продавати, — вторинне. Тому створення ЗВТ — це лише додаткова можливість. А як ми її використаємо, це вже інше питання”.