Польську демографію рятуватимуть українці?

Українці, які працюють у Польщі, можуть отримати дозвіл на постійне проживання за максимально спрощеною схемою. Там навіть відбулися дебати на тему «Іммігранти з України як порятунок для польської демографії», які організував Союз підприємців та роботодавців (ZPP). Впливова організація закликає владу максимально швидко прийняти закон, який би дозволив українцям, які перебувають у Польщі, автоматично отримувати дозвіл на постійне проживання. Разом з українцями такі дозволи мають отримати білоруси та в’єтнамці — завдяки своїй працьовитості та тому, що вони легко асимілюються у польському середовищі.

За даними польського уряду, на сьогодні у Польщі офіційно працюють 650 тисяч українців, та ще понад 270 тисяч — не­офіційно. Саме через трудових мігрантів з України Польща планує закрити демографічну прогалину, яка у них утворилась. ZPP посилається на дані Головного управління статистики, за якими до 2050 року населення Польщі скоротиться до 34 мільйонів, з яких 10,5% становитимуть особи, яким за 80. Суттєво збільшити народжуваність країні навряд чи вдасться, а тому ситуацію могли б врятувати щонайменше п’ять мільйонів іммігрантів.

«На відміну від інших країн, маємо виняткові засоби — наших сусідів українців. Не мусимо їх вчити польської, забезпечувати житлом, пільгами, утримувати їх. Самі прекрасно дають собі раду”, — кажуть у ZPP. “Дивлячись на те, що твориться у Західній Європі, де понад 60% іммігрантів живе за рахунок допомоги, то ті наші українці — то якась нереальна мрія. Більшість поляків навіть не підозрюють, що у нас працює їх близько мільйона”, — каже голова Союзу Цезарій Казьмерчак.

Українці у Польщі зайняті переважно у сільському господарстві, будівництві, транспорті та промисловій переробці. Як правило, вони обіймають найнижчі посади і погоджуються працювати за зарплату, на яку поляк йти не хоче. Утім, саме це обурює профспілки: погоджуючись працювати за копійки (за тамтешніми мірками), українці знижують рівень зарплат на ринку праці. Відтак профспілки добиваються, аби мінімальну зарплату для іноземців підняли щонайменше до 12 злотих на годину.

При цьому, за результатами опитування роботодавців, лише 14% заявили, що брали на роботу українців насамперед для того, аби зекономити кошти. 91% заявив, що основна причина — дефіцит польських кадрів. 41% опитаних заявили, що прийом на роботу українців — це варіант мотивації польських працівників. 9% заявили, що якість праці трудових мігрантів з України вища.

За різними оцінками, лише з Польщі українські трудові мігранти привозять від трьох до п’яти мільярдів доларів — офіційно та неофіційно, таким чином підтримуючи свої сім’ї вдома та економіку України в цілому. Втім, що більше українців отримуватимуть дозвіл на постійне перебування у Польщі, сума може зменшитись. Адже, маючи дозвіл на постійне перебування, який дає сподівання в перспективі отримати і громадянство, людина більше вкладатиме коштів у свій побут та намагатиметься перевезти сім’ю до себе. Таким чином, латаючи “демографічні діри” у Польщі, масова трудова міграція може створити величезні проблеми на ринку праці України.

“Відтік кадрів — це величезна загроза для України. І не лише через Польщу. В умовах глобалізації, коли у людей з’являється все більше можливостей знайти роботу за кордоном, країна втрачає кваліфіковані кадри. З часом у нас на ринку праці може утворитись прогалина, яку буде дуже важко заповнити, — каже завідувач відділу соціальних проблем ринку праці Інституту демографії Лариса Лісогор. — Ще одна проблема — освітні програми для українців, які зараз активно пропонує та ж Польща, Угорщина, Чехія... Вони дають можливість молодим талановитим студентам виїхати на навчання та стажування. З одного боку, це добре. З іншого боку, обдарована молодь легко знаходить там роботу і залишається. Таким чином країна втрачає продуктивну групу населення. Звичайно, людина завжди шукатиме де краще, тож якщо не може знай­ти роботу, на якій отримуватиме нормальний дохід на батьківщині, поїде за кордон. Тому зараз державі треба створити такі умови, аби люди, які їдуть за кордон на заробітки чи навчання, повертались. Їм треба показати, що тут теж є перспектива. Ну і, звичайно, створювати можливості для працевлаштування тут. Не можна недооцінювати ризики трудової імміграції. Свого часу саме через це пройшла Польща: після того, як країна вступила до ЄС, відкрили кордони і люди почали масово виїжджати на роботу до Західної Європи. І зараз вони пожинають плоди того відтоку кадрів”.