«Людям вистачає грошей лише на брошки і заколки»

Чим більше техніки використовуємо у побуті, тим більше цінуються вироби ручної роботи. Мабуть, тому останнім часом такий популярний “хенд мейд”. Люди, які вміють в’язати, “гачкувати”, варити мило чи “пекти” прикраси з полімерної глини, не залишаться без копійки, оскільки якісні вироби ручної роботи коштують чимало. Це прекрасна можливість додаткового чи навіть основного заробітку насамперед для жінок, які перебувають у декретній відпустці чи залишились без роботи. Саме для допомоги жінкам, які опинились у складних життєвих обставинах, створили соціальне підприємство “Рукомисли”. І хоча підприємство створили лише у липні цього року, під час виставки “Львівський товаровиробник” “Рукомисли” дивували неймовірними валяними виробами та розписаними вручну шалями. Важко повірити, що майстрині, які створили усю цю красу, ще два місяці тому слабо уявляли, що таке валяння чи батик.

Багатьох відвідувачів дивував напис “соціальне підприємство”, адже в Україні така форма соціальної допомоги не особливо поширена. Багато хто вважає, що соціальне підприємство — це те, яке частину заробленого віддає на благодійну допомогу сиротинцям чи лікарням. Насправді такі підприємства створюють, аби дати можливість людям, які опинились у складних життєвих обставинах, заробити самим на себе. “Рукомисли” — це спільний проект Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи” та ОБСЄ за фінансової підтримки урядів Норвегії та Канади. На базі “Рукомислів” проводять безкоштовне навчання з різних технік валяння, батику (ручний розпис по тканині). Далі людина, яка пройшла навчання, може залишитись працювати на базі підприємства, або “хендмейдити вдома”. З огляду на кількість сувенірних крамничок у центрі Львова, проблем зі збутом виробів не буде.

“Перспектива цього підприємства насамперед працевлаштування переселенців та безробітних жінок, зокрема з метою протидії торгівлі людьми, — каже керівник проекту “Рукомисли” Наталія Мякушко. — Через відсутність роботи і засобів до існування люди, насамперед жінки, часто задумуються про виїзд за кордон будь-яким шляхом, і через це потрапляють у різні неприємні ситуації. Тому хочемо, аби люди знаходили роботу тут. Після навчання (завдяки підтримці донорів у нас навіть навчальні матеріали безкоштовні) вони можуть працювати у нас або працювати вдома, але реалізовувати свої вироби через підприємство, або й створювати власний бізнес”.

“80% дівчат, які у нас навчаються, - це вимушені переселенці зі сходу, — розповідає художній керівник проекту Наталя Лейкіна. — Вони опинились у дуже скрутних життєвих обставинах, тому їм потрібна не лише робота, а й розрада. Бачу, як вони просто оживають, коли починають у нас займатись. Вони з захопленням освоюють нові для них технології. Наприклад, валяння — найдавніша техніка виготовлення тканини. За такий короткий час дівчата уже досягли дуже високих результатів у різних техніках валяння”. Пані Наталя демонструє різноматнітні шалі: одні чисто валяні, теп­лі-теплі. Взимку будуть незамінними. Інші — валяні на шифоні чи шовку. Як виявилось, за допомогою валяння можна “наколоти” квітку навіть на уже готовому виробі і таким чином врятувати зіпсоване плаття, і просто оновити старе, яке уже набридло.

Є й зовсім складні речі — наприклад, валяний жилет з капюшоном і об’ємними квітами. І жодного шва. Справжній виріб мистецтва. Це ж скільки тисяч разів треба було вколоти голкою, аби зваляти вовну у потрібну форму, та ще й з кольоровими квітами! Наталя Лєйкіна каже, авторка сиділа біля цієї “камізельки” цілий тиждень. А продають її лише за півтори тисячі гривень, хоча на Вернісажі валяні буси продають по 300-500 гривень. Сумки у “Рукомислах” теж недорогі — близько 500 гривень. На ринку за таку ціну можна купити хіба що сумку з неякісного шкірзамінника. А тут ручна робота, натуральний матеріал (зваляти можна лише натуральну), і кожна річ — в єдиному екземплярі.

“Ми, звичайно, могли б поставити і вищі ціни, адже це — ексклюзивні речі. Але хто їх тоді купуватиме? Треба розуміти, що люди зараз не мають грошей. Тож навіть ті, кому подобаються валяні речі і вони знають їхню справж­ню ціну, не можуть собі це дозволити. Саме тому найходовішими виробами є різноманітні брошки, заколки, клатчі”, — каже Наталя Лейкіна.

Уже найближчим часом у “Рукомислах” стартують нові навчання для жінок, а також будуть майстер-класи для чоловіків. Щоправда, чоловіків вчитимуть не вовну валяти, а працювати з деревиною.

Фото автора.