Щоб добре родили зернові, аграріям треба ще й худобу вирощувати...

Україна повним ходом (з перервою на дощі) жнивує. Міністерство агропромислового комплексу повідомило про майже 20 млн. тонн намолоченого збіжжя і середню врожайність 32,5 центнера з гектара (у 2014 р. у цей період було 32,2 ц/га). Серед лідерів хлібозбирання називають Львівщину, де завершують збирати озимий ячмінь. Його намолоти радують аграріїв — на круг виходить по 48,8 центнера, що на 2,7 ц більше від торішнього показника. Прогнозують і високий урожай озимої пшениці, до збирання якої вже приступили. Про особливості зерновиробництва в області кореспондент “Високого Замку” розмовляв з провідним науковим співробітником лабораторії рослинництва Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, кандидатом с/г наук Марією Свідерко.

- Кому аграрії мають дякувати за високі результати? Постаралася природа чи дали ефект передові наукові технології, використання сучасної техніки?

- Всього потроху. Високі врожаї озимого ячменю - в середньому по 40 ц/га - Львівщина збирає останні п’ять років поспіль. Посприяла цьому і погода. Ячмінь є “найделікатнішою” серед озимих зернових культурою, важко переносить суворі зими (критичною для нього є промерзання ґрунту на 5-сантиметровій глибині до -17оС). Але у зв’язку з тим, що осені стали у нас теплішими, а зим практично немає, то склалися сприятливі умови для його вирощування.

Високі врожаї — це ще й селекційна робота, яку за останні роки значно вдосконалено. Наші селяни почали висівати кращі сорти, в яких порівняно із 70-ми роками удвічі вищий потенціал. На високі валові збори вплинули й застосування сучасної збиральної техніки, дотримання оптимальних строків хлібозбору (лише від того, що ячмінь “перестояв”, недобір зерна може сягнути 7-10 відсот­ків).

- У людей, які, проїжджаючи глибинкою, з вікна автобуса бачать забур’янені площі, закрадається думка, що зерновиробництво у західних областях занепало.

- Не погоджуюся з такими оцінками. Як на мене, площі, відведені під зернові, на Львівщині використовують ефективно. Віддача зерновиробництва зросла. Це провідна галузь в агросекторі області. За період з 2000-го по 2014-й рік урожайність озимої пшениці, чия частка у валовому виробництві зерна Львівщини становить понад 50%, збільшилася більш ніж удвічі, на 25,7 центнера з гектара. Це свідчить про підвищену увагу до вирощування зернових, а не про її відсутність...

Де забур’янені площі — там господар поганий. Напевно, узяв землю у користування і не розрахував своїх сил, не обробив поле як слід. Можливо, було розорано колись малопродуктивні землі, тож власник не може собі дати з нею ради... Головна мета деяких нинішніх агробізнесменів, яким дісталася земля, — з перших днів отримати якнайбільший прибуток. Витискають із землі всі соки. А основним завданням у них мало би бути бережливе ставлення до нашої годувальниці. Прибутки повинні приростати поступово, по роках — разом із дбайливим доглядом. Подивіться на наших селян-одноосібників: зернові сіють переважно після картоплі, удобрюють поля гноєм (благо, у нас ще тримають худобу). Органіка з домашніх стаєнь збагачує ґрунт азотом, фосфором, кальцієм, калієм. А коли деякі землевласники налягають тільки на мінеральні добрива (а часом обходяться і без них), то й з результатами у них туго.

- Кажуть, ви особисто у своєму підсобному господарстві вирощуєте пшеницю, з власного борошна печете хліб...

- Хліба у крамниці не купую. Щодня випікаю його сама, він мені значно смачніший від “фабричного” з його сумнівними складниками. Живу у селі, тримаю господарку. Під пшеницю відвела 12 арів поля. Якщо перевести на гектари, збираю в середньому на круг по 6-7 тонн збіжжя.

Усі свої наукові знання використовую на практиці. Застосовую районовані у нас сорти Фаворитка, Новокиївська, Золотоколоса, Зимоярка (дворучка). Останній можна сіяти як восени, так і навесні, у цього сорту високий вміст білка і клейковини. Часом односельці запитують: “Що ти, Маріє, зробила такого, що у тебе так гарно пшениця виглядає?”. Розповідаю, що з ранньої весни стимулювала її ріст - після зими пшениця повинна вийти зі стану спокою, тому їй треба дати удобрення. Підживлювати слід поступово, аж до колосіння...

- Які сорти зернових культур більше застосовують наші аграрії: вітчизняні чи закордонні? Наскільки розробки наших вчених конкурентні?

- Українське й імпортне насіння сіють приблизно в однаковій пропорції, хоча ще донедавна привізну озиму пшеницю у нас не використовували. Великі землевласники запозичують іноземні технології - з-за кордону їм дають своє зерно, свої гербіциди, інші засоби догляду. Я не проти використання зарубіжних сортів. Але річ у тім, що лише один з них - східнонімецький Актер - відповідає класу сильних пшениць. Інші сорти іноземної селекції за якістю зерна не можуть позмагатися з нашими розробками. Вони менш адаптовані, менш витривалі до українських умов. У нашому регіоні з його дощами їх часто вражають хвороби, шкідники, тож доводиться вкладати більше коштів у їхній захист.

- Там, де раніше колосилася пшениця, нині часто можна побачити нетрадиційні ріпак, сою, соняшник. Чи не виснажують ці новосели родючий ґрунт?

- Згадані вами культури раніше у нас не вирощували — через пізнє достигання. Та ж соя дозрівала у вересні-жовтні, внаслідок затяжних дощів боби загнивали, збирати їх прямим комбайнуванням не можна було. Тепер у нас погодні умови змінилися, з’явилися ультраранні сорти, тож є можливість вирощувати сою - цінну харчову технічну культуру, яка приносить високі прибутки.

Щодо озимого ріпаку. Його застосування на наших землях відповідає нормам. Якщо правильно розміщувати (повертатися на попереднє місце через 5-6 років), він принесе велику користь. Ріпак — це фітосанітар, очищує ґрунт від шкідників, розпушує його, збагачує органічними речовинами.

А от із соняшником, якого на галицьких полях стає все більше, аграріям слід бути уважнішими, бо він дуже виснажує ґрунт, забирає у нього багато вологи. Сіяти соняшник на одному і тому ж місці можна лише через вісім років.

- Все рідше у структурі посівів можна побачити жито, гречку, овес, ярий ячмінь. Чому ці культури у нас перестали шанувати?

- Про жито-гречку несправедливо забули, хоча й затрати на їх продукування не такі вже й великі. Можливо, відлякує господарників порівняно низький рівень урожайності — та ж гречка дає лише 12-15 ц на гектар (коли пшениця може дати 60 ц). Але останнім часом великі агрогосподарства повертаються до вирощування цих “нішових” культур — вівса, жита, гречки. І добре роблять! Бо важко уявити собі наш обідній стіл без гречаної, ячмінної каші, геркулесу, пластівців, житнього хліба. Зрештою, з того ж ячменю варять пиво.

Одна з причин того, що про цю й інші культури у нас забули, - недостатньо розвинута переробна промисловість. Якби на Львівщині були потужності для переробки згаданих культур, аграрії сміливіше бралися б за їх вирощування.

- Що нашим рільникам варто мати на увазі при збиранні врожаю і підготовці основи під майбутній урожай? Які корисні рекомендації дали б селянам, які вирощують зерно на невеличких паях?

- Найперша настанова — все робити вчасно. Якщо селянин вирощує пшеницю, зібрати її потрібно за 12 днів з моменту цілковитого дозрівання. Бо пізніше починаються втрати урожаю, погіршується якість зерна. Для вівса цей термін становить лише п’ять днів, для жита — до п’яти днів...

Зібравши урожай (коли комбайн подрібнив солому), наступного ж дня слід поле задискувати. Тим самим зменшимо у ґрунті рівень шкідників і хвороб, які розводяться у стерні. Дискування ще й мінералізує ґрунт, збагачує його...

Ще одна важлива порада: на зиму поле треба виорати на зяб. Зробити це слід у період з кінця вересня до середини жовтня.

Важливо правильно підібрати сорт зернових для майбутньої сівби, очистити насіння, знезаразити його — як агрохімічним, так і біологічним методами. Проробити це насіння слід для того, щоб стимулювати у ньому проросток, захистити насінину в землі від хвороб.

Зібране зерно найкраще зберігається, коли “хрустить під зубом”, коли має стандартну вологість — 14 відсотків. Якщо у селян невеликі площі під зерновими, зібраний урожай вони можуть просушити у себе на подвір’ї, під сонячними променями, а також на горищах.

- Маленьке практичне запитання: деякі люди зібрали зі своїх нивок пшеницю з кукілем, згодовують його домашній худобі, птиці. Чи нема небезпеки у цьому?

- Насіння шкодочинного бур’яна, а також уражене хворобою зерно може завдати проблем домашній живності. Цього року на ячменях було багато сажки, на її присутність вказує чорне колосся. Це прямий наслідок того, що зерно не протруїли. Рослини, як і люди, хворіють, їх теж треба захистити...

- Чи буде Львівщина цього року з хлібом?

- Безумовно, будемо з хлібом-короваями! Частина зібраного врожаю піде на харчові цілі (всі пшениці, які вирощують у нас, відносять до м’яких, вони придатні для хлібопечіння), частину використають для фуражу. Останнім часом у нас почали вирощувати і тверді пшениці, рідним регіоном яких є схід, південь. Вони підуть на кондитерські потреби, для виготовлення макаронів. Галичина завжди була багата хлібом. Нагадаю, колись, “за Польщі”, ми навіть експортували своє зерно...