20 мільйонів євро – на вітер

Два вітряки з’явились на горизонті, як тільки наш автобус оминув Самбір. Здавалось, ось вони вже майже поруч. Та, виявилось, до них ще їхати і їхати. Спочатку треба порахувати ями до Старого Самбора (дорога там після снігу — не дай Боже), а потім треба виїхати на круту гору. Для пасажирського автобуса це неабияке випробування. Обабіч ґрунтової дороги, що веде до вітряків, працюють кілька великих чорних помп — піднімають і опускають свої “дзьоби”, ніби велетенські ворони клюють зерно. Цим помпам вже бозна-скільки років, але вони досі качають нафту! Тепер ця гора дає самбірчанам не тільки нафту, а й світло.

Лише піднявшись на гору, побачили, наскільки велетенськими є ті вітряки. Висота щогли — 119 м, а довжина лопаті — 56 м! Для порівняння — висота дев’ятиповерхового будинку близько 30 метрів. А “стовп” настільки широкий, що всередину може зайти декілька людей. Важко уявити, як усе це обладнання можна було витягти на гору та як на 119-метровій висоті монтували лопаті. Директор компанії “Еко-Оптіма”, яка будує цю електростанцію, Максим Козицький зізнався, що саме доставка і монтаж обладнання виявились найскладнішими у цьому проекті. Думали навіть залучати вертольоти, але обійшлись. Власне, майданчик був готовий ще влітку минулого року, але для монтажу потрібен був спеціальний кран. В Україні такий був лише у Луганській області, та бойовики не дали його вивезти. На пошуки іншого пішло кілька місяців — кран привезли лише в грудні з Європи. Відтак монтували вітротурбіни навіть посеред ночі та у двадцятиградусний мороз. Справа в тому, що вітрову електростанцію є сенс будувати лише там, де середньорічна швидкість вітру понад 7 метрів за секунду. Але при цьому монтажні роботи можна проводити лише тоді, коли вітру нема. Тобто довелось вичікувати моменти, щоб у цьому вітряному місці вітер нарешті стихав. Якщо це ставалось посеред ночі — приступали до роботи. Ці дві вітротурбіни — це лише перша черга ВЕС “Старий Самбір-1”. На цьому ж майданчику незабаром мають встановити ще два вітряки, а згодом ще шість — на сусідній горі. Це поки що перша вітрова електростанція у Карпатах.

“Запуск лише першої черги забезпечить третину потреби в електроенергії Старосамбірського району. Ця електростанція дасть можливість заощадити до 15 тисяч кубічних метрів газу на добу, — каже Максим Козицький. — Україна експортує російський газ, вугілля, паливо на атомні енергоблоки, а тепер ще й електроенергію. Вважаю, запуск таких об’єктів дозволить досягнути енергонезалежності нашої держави. Давайте замінимо російський газ карпатським вітром”.

Вітрова електростанція “Старий Самбір-1” — це уже п’ятий об’єкт зеленої енергетики компанії “Еко-Оптіма”. Наразі працюють три сонячні електростанції (дві на Львівщині і одна на Івано-Франківщині) та біомасова котельня у Раві-Руській.

“Пробуємо різні напрями, маємо вже результати. Ставимо собі завдання показати не лише те, що, незважаючи на війну, Україна живе, будуються нові високотехнологічні об’єкти, — каже президент Асоціації “Паливно-енергетичний комплекс Львівщини” Ярослав Шпак. — Хочемо показати, якою має бути енергетика завтра. Велика енергетика, великі електростанції потихеньку втрачають свою роль. Чому вітер? Вітер на території України у 150 разів перевищує наші енергетичні потреби. Данія майже 39% електроенергії виробляє з вітру і щороку нарощує потужність ВЕС”.

Однак вітрові електростанції мають і свої недоліки. Насамперед те, що вітер дме нерівномірно, тому спрогнозувати, скільки електрики в конкретний період дасть ВЕС, неможливо. Турбіна автоматично зупиняється, якщо швидкість вітру менша за 3 м/с чи перевищує 25 м/с. Якщо мороз буде понад 20 градусів, вітряки теж зупиняться. Попри це, вітер — один з найдешевших способів отримати електроенергію. Однак Максим Козицький неохоче говорить про терміни окупності проекту, адже вартість лише першої черги 13 мільйонів євро, а всього проекту — 20,5 мільйона. Більша частина цих коштів — кредити у євро від ЄБРР та Світового Банку. Наразі сподіваються, що проект окупиться за 6-7 років, а далі даватиме уже чистий прибуток.

“Еко-Оптіма”, як і інші компанії, які займаються відновлювальною енергетикою, продають електрику ДП «Енергоринок» за спеціальним зеленим тарифом, який у кілька разів вищий за тариф, за яким електрику продають теплові чи атомні станції. Так, “зелений тариф” для вітрових станцій становить приблизно 1,78 гривні за кВт·год, а для сонячних — понад п’ять гривень. Скажімо, за даними НКРЕ, “Самбірська СЕС” продає електрику по 7,32 грн. кВт·год., а “Самбірська СЕС-2”- по 5,34. Обидві сонячні станції належать “Еко-Оптіма”. Через такі високі “зелені” тарифи відновлювальною електрикою активно займаються структури, наближені до Януковича. Наприклад, найбільша у світі сонячна електростанція, розташована в Криму, належить братам Клюєвим. Ахметову належить компанія “Вінд Пауер”, яка має потужну ВЕС у Запорізькій області. Тож “зеленою” енергетикою займаються не стільки з екологічних міркувань, скільки з економічних.