Аби село було багатшим, треба більше... пити?

В Україні таки прийняли закон про добровільне об’єднання територіальних громад. Суть його в тому, що невеликі населені пункти повинні самостійно об’єднатись в одну громаду. Лише такі громади будуть повноцінними одиницями самоврядування та зможуть залишати більшу частину податків у своєму бюджеті. Окреме село чи містечко повністю залежить від райцентру, адже тепер на місці лишається ще менше податків, ніж було раніше. Однак наразі населені пункти не можуть об’єднуватись у громади, адже закон ще не набув чинності, і як має відбуватись таке об’єднання, достеменно не відомо. А гроші з сільських та міських бюджетів уже забрали.

«Поки що важко якось оцінити ці нововведення, адже не усі закони працюють, — каже селищний голова Славського Михайло Кінаш. — Торік ми мали у бюджеті чотири мільйони гривень. З них 1,5 мільйона були обов’язкові дотації та мільйон надходження від податку з доходів фізичних осіб. Тепер ці дотації та ПДФО у нас забрали. Що лишається? Податок за землю та податок на нерухомість. Але з тим же податком на нерухомість не все так просто... Наразі маємо кошти хіба на виплату зарплати. Про те, щоб зібрати гроші на ремонт дороги чи ще якісь інфраструктурні проекти, не йдеться». Утім, Славське — курортне селище. Тут багато великих будинків, які можуть підпадати під податок на нерухомість. Але що робити небагатим селам, де нема ні великих будинків, ні алкомаркетів, ні заправок? Не дивно, що деяким з них після децентралізації не вистачає грошей навіть на зарплату працівникам сільради...

“Ми гроші на зарплати маємо, але ні на що більше. То хіба місту буде легше від того, що міська рада має гроші на зарплату собі. Більше не вистачає ні на що. Жодної копійки на дороги, — каже міський голова Рави-Руської Ірина Верещук. — Внесли зміни до бюджету розвитку. Тепер туди не можна включати єдиний податок. А він був його основним джерелом. Тепер бюджет розвитку можна наповнювати тільки коштами від продажу землі чи майна. Але майна, яке можна продати, майже не залишилось — усе продали до нас. А продати землю нереально. Ми готували ділянку до продажу два роки — поки підготували одні документи до аукціону, уже змінювалось законодавство і треба було все по новій... Якщо це децентралізація, то чому нам не залишили хоча б 10% від податку на прибуток підприємств, що є на нашій території? У нас є Рава-Руська митниця, чому не дозволити нам залишати хоча б незначний відсоток від митних надходжень у нашому бюджеті? Чому ми маємо передавати частину своїх повноважень до райдержадміністрації, яка є представником виконавчої влади?

З 1 січня дошкільні установи та будинки просвіти перейшли у власність району. Тобто міська влада — власник приміщення, а сама установа належить району. В результаті, зробили їх окремими юридичними особами — з печатками і повноваженнями, вони можуть самі проводити закупівлі. Але працівники до цього не готові. Ніхто до кінця не розуміє, хто за що відповідає. Хто має вирішувати питання з ЖКГ, субсидіями не ясно. У районі теж нічого не можуть достеменно пояснити, бо самі не знають”.

Теоретично, населені пункти зможуть не лише повернути колишні повноваження, а й збільшити їх, об’єднавшись у територіальні громади. Та, схоже, закон про добровільні об’єднання територіальних громад має всі шанси стати мертвонародженим. Покращувати своє фінансове становище за рахунок об’єднання з сусідами (а об’єднуватись можуть лише населені пункти, які мають спільні “кордони” та розташовані в межах однієї області) сільські голови не хочуть. “Ми обговорювали можливе об’єднання з сусідніми селами. У нашому районі 34 сільські та селищні ради. 99% не хочуть об’єднуватись. Насамперед, через пенсіонерів. У нас гірський регіон, великі відстані між населеними пунктами. Хто схоче їхати за 20 км за довідкою? — каже Михайло Кінаш. — Та й, зрештою, кожен сільський голова хоче бути головним. Тому якщо так і залишать, що територіальні об’єднання мають бути добровільними, — ніхто не об’єднається. Знаю, що є пропозиція, аби в законі було прописано, що об’єднуватись повинні довкола населеного пункту, де більше 5 тисяч мешканців. Тоді, може, почнуть об’єднуватись”.

“Я була на з’їзді Асоціації малих міст. Був присутній міністр соцполітики Павло Ро­зенко та творець цієї реформи Юрій Галущак. І вони дали зрозуміти, що податок з доходів фізичних осіб забрали з наших бюджетів тільки для того, щоб змусити громади об’єднуватись. Об’єднаним громадам ПДФО повернуть. То кого ми обманюємо? Про яке добровільне об’єднання йдеться? — обурюється Ірина Верещук. — Та й за яким принципом об’єднуватись? От взяти хоча б 5% акцизний збір, який йде до місцевого бюджету. На балансі нашої міськради садочки, школи, лікарня. Ми маємо чотири заправки.

За 10 км від нас є невелике село Річки. Це прикордонна зона, тому там є гуртівні алкоголю, тютюну, заправки. Зрозуміло, що у них надходження до бюджету можуть бути більші, ніж у нас. То хто до кого має приєднуватись. Річки до Рави-Руської чи Рава-Руська до Річок? Ця реформа — це біг пес через овес. Кажуть, будуть ліквідовувати райони. На Львівщині має лишитись з 20 лише 5. Які, коли? Ніякої конкретики. Просили, аби нам дали план дій — що і в які терміни має бути зроблено. Ніякого плану дій немає. Відповідальних за проведення реформи немає. Та й реформи як такої немає. Є деякі зміни, але децентралізацією їх точно назвати не можна”.