Угоди з дияволом

Гроші не пахнуть. Особливо, якщо йдеться про суми з багатьма нулями. Поки одні гинуть під кулями російських бойовиків на сході, інші, як і раніше, продовжують торгувати з Росією. З однієї простої причини — це вигідно. Незважаючи на вторгнення в Україну, Росія залишається нашим найбільшим зовнішньо- економічним партнером. За одинадцять місяців минулого року ми експортували туди товарів на 9,38 мільярда доларів (майже чверть від усього експорту), а імпортували — на 11,89 мільярда. І це в той час, коли вимагаємо від ЄС та США жорсткіших санкцій щодо РФ...

Частина бізнесу не може швидко переорієнтуватись на інші ринки збуту, тож продовжує працювати з російськими партнерами. Інші не вважають за потрібне щось змінювати. Та чого дивуватись приватним компаніям, якщо навіть державні підприємства не гребують співпрацею з ворогом! Переплюнуло всіх Міністерство економіки, яке сміливо можна перейменувати у міністерство здачі українських інтересів. З благословення цього відомства державна компанія “Укрінтеренерго” та російська “Інтер РАО” наприкінці грудня уклали контракт, за яким Україна купуватиме електрику в Росії на умовах “бери або плати”. Крім того, Київ зобов’язується безперебійно (хоча в країні дефіцит електрики!) постачати електроенергію до Криму. У разі перебоїв — платитиме штраф у розмірі 20% вартості різниці фактичного і узгодженого обсягів поставки.

Росія зробить нам «темну», коли захоче

Але давайте по порядку. Вже не перший рік в Україні говорять про скорочення споживання газу, — аби зменшити залежність від Росії. Замість газу населенню та підприємствам за можливості пропонували перейти на електрику, якої у нас завжди було вдосталь. Майже 60% електрики в Україні виробляли теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Через бойові дії на Донбасі виник катастрофічний дефіцит вугілля — частина шахт зруйнована, частина захоплена терористами. Запаси вугілля знизились до такого критичного рівня, що частина ТЕС змушена була зупиняти енергоблоки — не було що спалювати. Як наслідок, половину грудня українці сиділи без світла через аварійні вимкнення.

Уникнути такої ситуації можна було, якби вчасно подбали про імпорт антрациту (саме такого вугілля нам бракує). Спроби були. Уклали контракти на поставку вугілля з ПАР (воно — з найдешевших). Був ще варіант купувати у В’єтнамі та Австралії. Враховуючи, що без відкатів у нас не обходиться жодна угода за державні гроші, ціна африканського вугілля викликала питання. І тут почалось. Прокуратура почала розслідування, про корупцію у цій угоді заголосили прем’єр з президентом. Скандал вщух після того, як стало зрозуміло, що угода зірвана. Скидається на те, що мета була не знайти і покарати корупціонерів, а зірвати угоду. Після цього виявилось, що кращого партнера для поставок вугілля в Україну, ніж Росія, не знайти. Тож вугілля також почали закуповувати у РФ. І байдуже, що саме через російську агресію у нас виник дефіцит.

Та на цьому “коломийки” не скінчились. Росія вугілля нам відвантажувала, але... через кордон не пропускала. Вагони з вугіллям довго стояли на кордоні, а ми сиділи без світла. Але й тут знайшли вирішення — у РФ почали купувати вже готову електрику. А в грудні підписали ці скандальні контракти. Тож тепер безпека та цілісність нашої енергосистеми повністю у руках Росії. Грубо кажучи, аби виграти війну проти нас, Путіну достатньо вимкнути світло.

Вільна економічна зона Крим

Утім, сам факт укладання цих контрактів — це ще півбіди. У тексті документів, який оприлюднили активісти, фігурує не Крим, а “Кримський округ Росії”, а електрика туди піде навіть за нижчими цінами, ніж купують українські компанії. Коли скандал набув розголосу, прем’єр зробив вигляд, що все відбулось за його спиною, та показово доручив міністру енергетики Володимиру Демчишину розібратись у ситуації. Міністр у своє виправдання заявив, що “Кримський округ Росії” фігурував у документах на етапі підготовки. Але потім це словосполучення забрали. А щодо того, що ціна нижча, то, за словами Демчишина, “на даний момент Крим визнаний вільною економічною зоною, тому будь-які поставки туди відбуваються з «нульовою» ставкою ПДВ”. Тобто вони ще й податки не платитимуть.

“Осіб, які підписали цей контракт, треба, по-перше, звільнити з посад, по-друге, притягти до відповідальності. Цим мала б зайнятись СБУ. Зараз дуже важливо розірвати цей контракт. Абсолютно неприпустимим є створення прецеденту визнання юрисдикції Росії на території українського Криму. Адже якщо ми захочемо повернути Крим до складу України, то існування контрактів, у яких ми визнаємо Крим частиною РФ, суттєво це ускладнить, — каже керівник партії “Демократичний альянс” Василь Гацько. — Навіть у часи, коли у нас не було війни з Росією, жоден прем’єр-міністр не дозволяв собі проігнорувати будь-які енергетичні контракти з Росією: щодо електрики, нафти, газу. Я не можу пояснити, як прем’єр міг не помітити підписання договорів не просто з країною-агресором, а й договорів щодо окупованих нею територій. 29 грудня, коли ухвалювалось рішення про підписання цього контракту, Яценюк своїм розпорядженням погодив пропозицію Міненергетики та вугільної промисловості щодо продажу компанії “Укренерго” електроенергії до Криму будь-якому суб’єкту господарювання”.

Як можна було підписати такий контракт в умовах війни та окупації, дивуються й дипломати. “Майдан закордонних справ” закликав владу денонсувати усі угоди між Росією та Україною щодо стратегічного характеру українсько-російських відносин і розірвати дипломатичні відносини, — каже керівник благодійного фонду “Майдан закордонних справ” Богдан Яременко. — Це був би важливий політичний крок — дати зрозуміти, що РФ більше не є нашим стратегічним партнером. Звичайно, не йдеться про те, щоб розірвати абсолютно усі контракти та договори. Але що стосується постачання електроенергії до Криму, то там факт переговорів та підписання документів з нелегітимною кримською владою, яка з точки зору міжнародного права не існує, — це неприпустимо! В політичному плані ведення переговорів з нелегітимною владою є непрямим фактом її визнання. Якщо ми легітимізуємо цю владу, отже, визнаємо Крим частиною РФ”.

«Вони ведуть гібридну війну, ми — гібридну політику»

“Я не втомлююсь повторювати — з агресором не спів­працюють. Ні в енергетиці, ні в будь-якій іншій сфері, — каже експерт з питань енергетики Богдан Соколовський. — Ще навесні минулого року влада мала проаналізувати, які ресурси маємо, які треба закупити. Відповідно, потрібно було укласти угоди на постачання тих ресурсів, яких нам бракує. Більшість електростанцій у центрі та на сході працюють на антрациті. Із Західної України та з Польщі можна постачати газове вугілля. Для цього доведеться переобладнати енергоблоки, розраховані на антрацит. Це складно, вимагає часу, але це можливо. У цьому плані не зробили нічого. Потрібно шукати в Європі компанії, які готові постачати нам газ, і укладати з ними контракти заздалегідь — аби не було перебоїв. Цього не зробили теж”.

Чого дивуватись, що Україна ніяк не може розірвати економічні зв’язки з Росією, якщо бізнес більшості олігархів, оточення президента та прем’єра “зав’язаний” на РФ. Приклад — Петро Порошенко. До виборів обіцяв продати свій бізнес, якщо стане президентом. Не продав. Більше того, донедавна російська фабрика “Рошен” практично не працювала — її роботу блокували перевірками, була порушена кримінальна справа. А у грудні минулого року, напередодні укладення скандальних енергоконтрактів, кримінальну справу, яку розглядали два роки, раптом припинили за відсутністю складу злочину та зняли арешт із рахунків компанії в розмірі 2,5 млрд. рублів...

“Як на мене, президент України мав би продати свій бізнес, насамперед бізнес у Росії. Ми фактично у стані війни, а президент має бізнес у РФ, Україна продовжує постачати туди товари, в тому числі комплектуючі до зброї, — каже Василь Гацько. — Росія веде щодо нас гібридну війну, а наша влада — гібридну політику. Вони лише дезорієнтують світ. Закликають Захід ввести санкції, арештувати рахунки, заборонити в’їзд. Це політика подвійних стандартів, яка може нам дуже нашкодити”.