Паперовий комбінат ріжуть на металобрухт

Місто Жидачів, яке донедавна називали паперовою столицею України, наводнене протестувальниками — теперішніми і колишніми працівниками целюлозно-паперового комбінату, який збанкрутував. Ось уже кілька днів поспіль від 10-ї до 14-ї години понад три сотні людей перекривають трасу державного значення “Тернопіль — Стрий”. Постійно ходять по пішохідному переходу, не даючи проїхати транспорту. У такий спосіб протестують проти визискувальної політики власників підприємства, які довели його до ручки, прирікши працівників та їхні сім’ї на невідомість. Атмосфера у місті наелектризована до межі...

Комбінат не працює уже третій місяць — бо немає коштів для розрахунків за сировину і енергоносії. Четвертий місяць паперовикам не видають зарплатні, заборгованість величезна. Цього тижня жидачівці пікетували міську, районну і обласну ради, писали звернення до керівника облдержадміністрації, глави уряду і президента. Вимагали негайного відновлення роботи підприємства і погашення боргів із зарплати. Основну вину за жалюгідне становище на комбінаті жидачівці покладають на одного з його власників Михайла Бродського (у часи уряду Азарова — голова Держкомпідприємництва). Кажуть, це він запровадив тіньові схеми виведення коштів з підприємства, чим довів його до зупинки і банкрутства.

Незважаючи на те, що паперовики б’ють у всі дзвони, ніхто з центральної влади, а також від власників їм не відповів. Люди доведені до відчаю, готові до безстрокових акцій протесту. І погрожують вдатися до крайнощів. Кажуть, якщо до понеділка не буде просвітку у долі комбінату, підуть на... захоплення підприємства.

Коментар для «ВЗ»

Михайло ТИТИКАЛО,

депутат Львівської обласної ради

У катастрофічній ситуації винні власники комбінату — починаючи від Суркіса, Медведчука, закінчую­чи Коломойським і Бродським. Це вони навмисне довели потужне підприємство до банкрутства. Їхньою метою був не розвиток цього паперового гіганта — ставилося завдання якнайбільше викачати з нього грошей. Всі роки свого “господарювання” вони цим і займалися. Довикачувалися до того, що повністю зупинили підприємство. Тепер на ньому не виробляють нічого. Бродський зупинив целюлозний завод (останній в Україні), порізав його на металобрухт. Потім зупинив виробництво газетного паперу (єдине в Україні) — обладнання знову порізали. Згодом продав обладнання, на якому виробляли горбкуваті прокладки, — це було найбільш рентабельне виробництво на комбінаті. А тоді зупинили всі потужності. Коли не було вже що продавати, різали те, що ще працювало...

За час свого горе-хазяйнування київські власники скоротили кількість працюючих із 3400 до 850 чоловік. Це боляче вдарило по соціальній сфері. Наша папірня була містоутворюючим підприємством. З підстанції ЦПК здійснювали електропостачання інших промислових підприємств міста, житлового сектору Жидачева. Целюлозно-паперовий комбінат вважався основним наповнювачем бюджету міста і району — частка цих надходжень становила 80%. У місті зараз біда! Я писав з цього приводу листа президентові, в інші інстанції. Однак третій місяць ніхто з високих чиновників до нас не з’являється. Ніхто ні з ким не хоче говорити. Якщо і далі нікому не буде діла до проблем комбінату, це загрожує соціальним вибухом.