«Америка вже не купує газу в арабів. Не дивно, що є кому фінансувати фільми-страшилки про сланцевий газ»

Сланцевий газ на Галичині видобуватимуть. Львівська обласна рада після десяти годин криків і сварок (у депутатів це називається дебатами) схвалила угоду про розподіл продукції з компанією Chevron та ТОВ “Надра Олеська”. Трохи раніше “добро” на видобуток сланців дала Івано-Франківська облрада. От тільки нікому не спадає на думку пояснити людям, які живуть у районах, де сподіваються знайти сланцевий газ, — що ж їх чекає? Яку користь матиме ґазда, скажімо, з Кам’янка-Бузького району, якщо компанія захоче бурити свердловину на його городі? Про те, що відбувається на ділянках, де починають видобувати сланцевий газ, “ВЗ” розпитував заступника директора Центру економічного розвитку Державного університету Клівленда (штат Огайо) Ірину Лендел (на фото). Пані Ірина була провідним аналітиком у проекті з дослідження економічного впливу розробки родовища Utica Shale в штаті Огайо.

- Пані Ірино, сьогодні місцеві громади чи не найбільше цікавить, яку користь вони матимуть з того, що на їхній території, можливо, на чиємусь городі, буритимуть свердловини. Чи мають якусь вигоду від видобутку сланців місцеві жителі в Огайо?

— Усі дуже часто порівнюють Штати з Україною. Але у Штатах це вигідно, бо є власність на надра. Коли тільки буриться свердловина, власник землі вже отримує певну плату. А якщо свердловину пробурять і вона виявиться прибутковою, то власник землі отримує в середньому 17% від прибуткової частини. Схема схожа на ту, що в угоді про розподіл продукції тут. Однак тут частку від прибутку отримає держава, яка виступає власником землі. Щодо людей, які особисто не є власниками землі в Україні (вони є колективними власниками), то, наскільки я розумію, особисто вони коштів не отримуватимуть. Але є ще опосередковані вигоди. До них належить можливе створення робочих місць. З досвіду США можу сказати, що компанії залишають за собою кращу інфраструктуру, ніж ту, на яку вони прийшли. У Південному Огайо в принципі не існує доріг з твердим покриттям, там скрізь ґрунтові дороги. Компанії на початку ремонтують ту дорогу, яка є. Але коли вони вже пробурили свердловину, тоді роблять дорогу.

- Наскільки змінився штат Огайо відтоді, як там почали видобувати сланцевий газ?

— Наразі в Огайо двісті свердловин, з яких лише 80 протестували. Лише 60 на сьогодні продукують газ, і ще немає жодної, яка продукує цілий рік. Тому про якийсь відчутний влив на економіку говорити зарано... «Обличчя» штату не змінилось. Казали, що усе буде у риштуваннях чи вежах. Але ландшафт не змінився. Єдине, що впадає у вічі в тих місцях, де проводять бурові роботи, — більша кількість машин з номерами не з Огайо, більша кількість вантажівок на дорогах.

- Чи немає загрози, що компанії привезуть своїх працівників, а у селах, де видобуватимуть газ, люди як були безробітними, так і залишаться?

— У нас уже пробурили 200 свердловин, але досі не залучають стовідсотково людей зі штату. Добре, якщо 50% людей, зай­нятих на бурінні, з нашого штату. Але на це є причини. Компанія, яка відповідає за якість роботи, не може нехтувати якістю робіт тільки для того, аби найняти людину, яка тут живе. Це ж не ткацька фабрика, на яку можна набрати місцевих робітниць, які сидітимуть і прястимуть нитки. Це високотехнологічне виробництво. Компанія найматиме людей, які мають відповідну кваліфікацію, навички.

Не можна сказати, що на одній буровій буде створено 100 робочих місць. Приходить одна бригада — бурить, потім інша, яка робить гідророзрив, тести. Якщо людина з бурової бригади прийшла і попрацювала один місяць, а не рік, то це 1/12 робочого місця. Якщо таких людей прийшло 12, то це одне робоче місце. Натомість будуть потрібні водії вантажних автомобілів — навіть в Огайо їх бракувало, хоча в Америці всі на колесах. Критично бракувало теж зварювальників — тому що багато сталі, багато обладнання.

- Тобто видобуток сланцевого газу мав би пожвавити роботу металургійної галузі?

— Не тільки. Видобуток сланцевого газу потягне за собою збільшення кількості робочих місць в інших галузях — від 3-5% і аж до 17%. Є майже 40 галузей, які є постачальниками для нафтогазової промисловості. Але є питання, чи компанії відразу будуть купувати українські труби (чи відповідають ті труби певним вимогам?) там. Чим більше грошей залишиться в Україні, тим краще для її економіки.

- Людей ще й лякають, що при видобутку сланцевого газу використовують небезпечну “хімію”, яка може потрапити в криниці...

— У США дані про те, яка “хімія” додається до розчину, обов’язково вивішуються на буровому майданчику. Звичайно, не треба думати, що будь-яка людина, яка йде полем, може зайти на бурову і прочитати це. Це небезпечне виробництво, і заходити туди без спеціального дозволу не можна. Спробуйте зайти на українську бурову — вас теж ніхто не пустить... “Хімія”, яку використовують для видобутку сланцевого газу, — не нова для України. Її тут уже використовували. Гідророзриви в Україні також проводяться ще з 60-х років. Фрекінг — це те, що у нас раніше називали гідророзривом пласта (ГРП). Ця хімія — поверхнево активні речовини. Російською їх колись називали “поверхносно активные вещества”, від цієї абревіатури їх називали “ПАВи”. Спитайте будь-якого нашого старого буровика, що таке ГРП і ПАВи? Вони прекрасно знають. Ось вам і увесь “фрекінг”. Сланцевий газ — це фактично той самий природний газ, але з нього зробили страшилку. Ці страшилки — не українське явище. Америка зачепила певні інтереси, коли почала добувати цей газ. У кого США раніше купували газ? В арабських країнах. А тепер США перестали імпортувати газ. Не дивно, що є кому фінансувати фільми-страшилки про сланцевий газ. Така ж ситуація і в Україні, яка з часом може відмовитися купувати імпортний газ.