Виглядає як мармур, коштує — як золото!

“Глянь, які ціни”, — мама з округлими від здивування очима дає мені каталог делікатесів від “Метро”. Стейк «Портерхаус» — 375 грн. за кілограм, стільки ж — стейк «Ті-Боун», стейк «Рібай» — 451 гривня, а філе “Міньйон” взагалі 600 гривень! Усе це — делікатесна мармурова яловичина (на фото). Але цікаво, хто її купує. Якщо для більшості покупців навіть 50-60 гривень за кілограм яловичини — надто дорого, тому беруть вдвічі дешевшу курятину... Але якщо ці делікатеси до нас везуть зі США, Австралії та Нової Зеландії, отже, є попит. Продавці кажуть, беруть таке м’ясо переважно для ресторанів, хоча є люди, які купують такі делікатеси додому.

«Статистики, скільки загалом в Україну ввозять мармурового м’яса, не знаю, але наша компанія ввозить 30-35 тонн на рік. Раніше попит на цей делікатесний продукт був менший, ресторани неохоче з ним працювали. Але під час Євро-2012, розраховуючи на іноземців, багато ресторанів включили до свого меню страви з мармурового м’яса. І клієнти розпробували. Тепер споживання мармурової яловичини постійно зростає, — каже директор Торгового дому “Сьомий континент” Олексій Радченко. — Звичайно, те м’ясо, яке ввозиться з США та Австралії, — лише умовно можна назвати мармуровим. Це високоякісна яловичина. Справжнє мармурове м’ясо — лише те, яке вирощене у Японії в провінції Кобе. Воно дуже жирне — там відсоток жиру більший, ніж відсоток м’яса».

М’ясо з Кобе чи не найдорожче у світі. Ціни на яловичину кобе сягають тисячі доларів за кілограм. В Україні є кілька ресторанів, у яких подають цей делікатес.

Якщо яловичина з прожилками жиру настільки дорога, чому ж в Україні її не вирощують? Виявляється, вирощують, але у невеликих обсягах. Одне з таких підприємств працює на Черкащині. “Атлантик Фармз ІІ” заснували американці Девід та Деніел Свірі. Підприємство закуповує телят вагою 50-100 кілограмів і догодовує до 550. “Мармуровість” добре проглядається лише у м’ясі тварин, які мають вагу понад 300 кг. “Уся справа — в технології відгодовування тварини. Особливо важливе спеціальне білкове відгодовування в останні два-три місяці перед забоєм. Тоді бички м’ясних порід додають понад кілограм ваги за добу, — розповів “ВЗ” представник компанії “Атлантик Фармз ІІ”. — Вирощування мармурової яловичини — процес затратний, однак це вигідно, якщо господарство вміє рахувати гроші. На жаль, в Україні наразі культура харчування не дозріла до мармурової яловичини, тому обсяг ринку невеликий. Люди не готують справжніх стейків чи барбекю, а купують переважно дешеву свинину чи курятину. Мармурове м’ясо у нас замовляють лише ресторани. До того, щоб продавати його в вакуумних упаковках у супермаркетах, поки що не доросли”. При цьому у компанії не сказали, якою є відпускна ціна на такий делікатес українського виробництва. Пояснили, що не мають власної бійні, а продають тварин у живій вазі.

У Білорусі вирощенням делікатесної яловичини вирішили займатись на державному рівні. Президент Білорусі Олександр Лукашенко доручив міністру сільського господарства та продовольства налагодити в країні виробництво мармурового м’яса. «Зараз ми купуємо лінію для виробництва такого м’яса. Це недорого для держави. Все за європейськими стандартами упакуємо і будемо продавати. Сьогодні величезний попит на таку продукцію в Росії. Тому займатися цим будемо, у нас пропадає величезна кількість угідь», — заявив Лукашенко. Звичайно, експортувати м’ясо, яке коштує 50 доларів за кілограм і вище, це не те, що продавати звичайну яловичину.

Утім, ані українська, ані білоруська мармурова яловичина не зможе конкурувати з американською та австралійською, переконаний Олексій Радченко. Особливо ніжний смак м’яса, вирощеного у теплому кліматі, досягається завдяки тому, що тварина постійно має зелений корм, тоді як ні в нас, ні у Білорусі свіжої трави взимку нема. “Аби м’ясо було насправді якісним, має бути витриманий ланцюжок: постійна селекція поголів’я (чого в Україні нема) — зелена трава — правильна відгодівля. При цьому тварин спочатку годують повністю зеленим кормом, а в останні 180 днів переводять на інтенсивну відгодівлю пшеницею чи кукурудзою”, — каже Олексій Радченко.

8,5 кг

Стільки яловичини на рік з’їдає середньостатистичний українець. Менше їдять лише в Кувейті та Індії (в Індії корова — священна тварина, тому їх практично не їдять). У Люксембурзі за рік виходить 43 кілограми на людину, у США — 42 кг на особу на рік.