Гроші у банків є. Позичати нікому

Якщо гроші — це кров економічної системи, як пишуть у підручниках, то, виходить, український уряд — справжнісінький упир. За перші чотири місяці цього року приріст коштів у банківську систему сягнув 44,3 мільярда гривень. Однак більш як половина цієї суми, 28,2 мільярда гривень, банки вклали у цінні папери. Переважно в облігації внутрішньої державної позики, які випускає уряд, аби залатати дірки у державній скарбниці. В урядові цінні папери банки вклали 22,8 мільярда — це половина грошей, які населення та юридичні особи занесли у банки. Натомість на кредитування виробничих галузей економіки скерували лише 12 мільярдів гривень. Тобто менш як третину. Це діагноз дуже серйозної хвороби і банківської сфери, і економіки, вважає голова Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. Чому ж банки не кредитують вітчизняної економіки, адже коштів у них достатньо?

Гроші — дороге задоволення

Основна причина млявого кредитування — надто високі відсоткові ставки. Торік НБУ намагався будь-якою ціною втримати курс національної валюти, а тому штучно обме­жував кількість гривні на ринку. Як наслідок, у банків почались проблеми з ліквідністю, тож вони наввипередки піднімали ставки за депозитами, аби заохотити клієнтів нести гроші в банк. У деяких випадках доходило до того, що банк пропонував 30% річних у гривні! Від початку цього року і ставки за депозитами, і ставки за кредитами почали знижуватись. Однак самі банкіри визнають, що нинішні ставки за кредитами все ще надто високі, аби можна було говорити про активне кредитування.

За даними Програми мікрокредитування малого та середнього бізнесу в Україні, середній рівень процентних ставок за заставними цільовими кредитами коливається на рівні 22-23% річних. Рівень процентних ставок по кредитах без застави коливається в діапазоні 24 — 44,28% у гривні. Аби дозволити собі такий кредит, компанія має розраховувати не менше, ніж на 30% прибутку. А у нинішніх умовах ведення бізнесу це — на грані фантастики.

Бояться всі

Як розповів “ВЗ” представник одного з банків, на ринку кредитування досі панує страх. Підприємці бояться брати кредит під заставу нерухомості чи виробничих потужностей, аби не втратити все. Банки бояться видавати кредити без застави чи позичати гроші новим клієнтам. Як правило, позики якщо і видаються, то переважно тим компаніям, які працюють з банком уже багато років.

“Банки уже і так накопичили велику частку проблемних кредитів. За офіційними даними, 10% кредитів проблемні, за неофіційними — 30%. Тому, аби не накопичувати ризикових кредитів, банки воліють вкладати в облігації внутрішньої державної позики. Дохідність за цими облігаціями 13-14%, але вони вважаються безризиковим інструментом. Тому краще мати 13% без ризику, ніж 20% — з ризиком, — каже директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. — Маємо поєднання ризиковості та безперспективності в економіці. Якби очікувалось швидке економічне зростання, ситуація з кредитуванням була б іншою”.

Банкам бракує «білих» компаній

Економічний експерт Олек­сандр Охріменко також переконаний, що за нинішньої економічної ситуації банкам краще інвестувати кошти в урядові цінні папери, ніж в економіку, яка не розвивається. “Облігації можна рефінансувати. Це вигідно для банку. Однак інвестуванням у цінні папери займаються лише великі банки, — каже експерт. — Банки зацікавлені у розвитку кредитування і вони готові давати кредити, однак підприємств, які б відповідали вимогам банку, бракує. По-перше, підприємства неохоче беруть позики під заставу, а банки не хочуть видавати кредити без застави. І це зрозуміло, адже їм потрібна гарантія повернення грошей. По-друге, банк хоче розуміти структуру власності підприємства, а у нас часто настільки все заплутано, що незрозуміло, хто за цим стоїть. Звичайно, давати позику, не розуміючи, хто власник, банк не буде. Як на мене, основна проблема слабкого кредитування економіки у тому, що у нас надто мало “білих” компаній. От звертається по кредит наче великий клієнт, а починаєш розбиратись — а там насправді 40-50 дрібних фірм, незрозуміло як між собою пов’язаних. Тобто власнику, звичайно, зрозуміло, але банк хоче розуміти, кому саме він дає позику. Тобто річ навіть не у занадто високих ставках, а у сірому бізнесі, якому сьогодні дай кредит, а завтра не побачиш ні грошей, ні застави”.

41,1%

Стільки керівників під­приємств заявили, що планують брати банківські кредити. У першому кварталі тих, хто планує брати кредит, було більш як 43,4%. (За даними щоквартального дослідження НБУ “Ділові очікування підприємств України”).