Сланцевий переполох

Україна має усі шанси позбутися газової залежності від Росії. У Давосі міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький підписав угоду з компанією Shell про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській площі (Харківська та Донецька області). На черзі — підписання аналогічної угоди з Chevron про видобуток газу зі сланців на Олеській площі (Львівська та Івано-Франківська області). Тобто формально “сланцева революція” в Україні розпочалася.

7 мільярдів — рахунок за ГТС?

До моменту, поки сланцеві родовища виведуть на промислові обсяги видобутку, мине не один рік. Але, за попередніми оцінками, років за десять Україна зможе отримувати до 7-10 мільярдів кубометрів газу зі сланців на рік. Ще 10 мільярдів можна буде отримувати через LNG- термінал, якщо його збудують. Якщо додати традиційний природний газ власного видобутку та імпорт з Європи (німецький газ Україна уже купує), зможемо взагалі обходитись без російського газу. Звичайно, це оптимістичний сценарій з багатьма “якщо”. Адже може виявитись, що прогнозні ресурси Юзівської та Олеської площі переоцінено (наразі прогнозують запаси у 4,054 та 2,98 трлн. куб. метрів газу), що термінал так і не добудують... Однак ймовірність, що Україна позбудеться-таки газової залежності від Росії, велика. Про це свідчить хоча б рахунок, який “Газпром” виставив Україні за невідібраний газ. І дивним чином інформація про рахунок на сім мільярдів доларів з’явилася відразу після інформації про підписання угоди з Shell...

“Не думаю, що угода стала сюрпризом для “Газпрому”. Звичайно, за її підписанням у Росії спостерігали з роздратуванням, але не більше. Якби “Газпром” так уже переймався угодами з Shell та Shevron, то вдався б до превентивних заходів. Достатньо лише знизити ціну на газ, і усі ці проекти з розвитку альтернативних джерел газу виявляться неконкурентоздатними. Видобуток сланцевого газу — справа не одного-двох років. Навіть у Польщі, яка років на п’ять нас випереджає у цьому плані, ще далеко до того, поки газ зі сланців з’явиться на ринку, — каже директор енергетичних програм центру “Номос” Михайло Гончар. — Насправді мотиви “Газпрому” більше політичні, ніж економічні. Росія намагається “розвернути” Україну у бік євразійської моделі інтеграції. Механізмом цього є труба, яку “Газпром” мріє взяти під свій контроль уже давно. Вони вважають, що саме зараз найбільш слушний момент, тому й намалювали цей віртуальний борг, який Україна не має чим сплатити. Звичайно, “Газпром” шантажуватиме. До речі, сума цього боргу дивним чином збігається з вартістю ГТС разом з підземними сховищами газу — за оцінкою російської сторони”.

А «Свобода» — проти...

Поки одні передчасно святкують газову незалежність, інші говорять про ймовірну екологічну катастрофу. Мовляв, мальовничі села зникнуть, на їхньому місці будуть труби і вишки... Чи не найбільшими противниками видобутку сланцевого газу виявилась “Свобода”. За словами голови парламентського Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Ірини Сех, видобування сланцевого газу може призвести до забруднення водоносних горизонтів і втрати підземних питних джерел. Серед загроз також начебто втрата значних об’ємів води, забруднення повітря, надмірність шуму від роботи бурових установок, вилучення великих земельних площ (навіть у приватних власників) із ризиком незворотної втрати родючих ґрунтів, і навіть так звані техногенні землетруси...

“Упродовж 2011-2012 років влада змінювала законодавство, усуваючи громади від контролю за видобутком сланцевого газу. Текст угоди про розподіл продукції на видобуток сланцевого газу у Донецькій та Харківській областях (Юзівська площа), підписаної 24 січня у Давосі, ще й досі не оприлюднено, — каже Ірина Сех. — За моєю інформацією, текст проекту угоди на 700 сторінках, який мали погодити Харківська та Донецька обласні ради, депутати отримали напередодні розгляду питання на сесії. Зі свого досвіду можу сказати, що розглянути належним чином документ такого обсягу нереально і за тиждень. Деякі депутати зізналися, що вони навіть не бачили тексту угоди, проте проголосували”.

Експерти ж стверджують, що ризики від видобутку сланцевого газу надто перебільшені. “Я був на сланцевих родовищах і можу запевнити — ніяких марсіанських пейзажів нема. Майданчик потрібен лише під час буріння — далі все це демонтують, розрівнюють, лише згори стирчать кілька труб, — каже Михайло Гончар. — Замість того, щоб лякати людей, краще б взяли статистику, а скільки ж людей у світі загинуло чи постраждало від сланцевого газу? А нема такої статистики. Бо загиблих нема. За офіційними даними бюро праці США, найбільша кількість смертельних випадків на виробництві — у вуглевидобутку, хоча видобуток вугілля у США — один з найбезпечніших у світі. Тобто видобуток сланцевого газу значно безпечніший за видобуток традиційного вугілля. Щодо забруднення водойм чи повітря, то, повірте, у США спеціальні служби перевіряють все це дуже ретельно. Звичайно, ризики є, як і при будь-якому виробництві. Щодо заяв “Свободи”, то не можна будувати свою позицію лише на екологічному аспекті. Нехай тоді скажуть людям — ви могли б мати тут нові робочі місця, ваші регіони могли б розвиватись, але ми цього не допустимо, бо ще не вивчили всіх питань. Зрештою, не випадає політичній силі, яка позиціонує себе як патріотична, виступати проти проекту, від якого залежить питання енергетичної безпеки держави, питання державності. А так виходить, що “Свобода” зараз грає на руку російській стороні. “Газпрому” залишається аплодувати заявам “Свободи”.

Сланцевий газ може нашкодити... Ахметову?

Сланцевий газ — лише один зі способів диверсифікувати джерела енергії і не є панацеєю, вважають експерти. “Поки що рано говорити про незалежність від “Газпрому”, адже є лише попередні оцінки запасів сланцевого газу. Наприклад, у Польщі після буріння пошукових свердловин прогнозовані запаси знизили у кілька разів, — каже директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич. — Є питання і щодо ціни сланцевого газу, адже поки що незрозуміло, якою буде собівартість видобутку”.

Не беруться прогнозувати собівартість сланцевого газу в Україні і в компанії Chevron. За словами генерального менеджера компанії “Chevron Україна” Пітера Кларка, відколи у США почали видобувати газ зі сланців, ціна на газ впала приблизно втричі. “Збільшилась пропозиція, відповідно ціни впали. Коли ціни впали, бурові компанії почали шукати ефективніші шляхи видобутку, бо їм треба було зменшити затрати. Це ще знизило ціни. Зараз у деяких штатах природний газ зі сланцю замінив вугілля як одне з першочергових джерел енергії”, — заявив Пітер Кларк в інтерв’ю “ВЗ”. Тобто виходить, що “Газпром” — не єдиний, кому може нашкодити видобуток сланцевого газу в Україні. Якщо проект виявиться успішним, в “прольоті” можуть залишитись і олігархи, що мають вугільні шахти. Зрештою, і зараз вугільний бізнес в Україні приносить прибутки лише завдяки державним дотаціям.

З іншого боку, дешевший газ на руку промисловості, оскільки знижує собівартість виробництва. “У США раніше настільки зростали ціни на енергоносії, що багато підприємств почали закриватись. Бо собівартість їхньої продукції була надто високою. Тепер, коли ціни впали, виробництво починає поступово відновлюватись, починають створюватись нові робочі місця, — каже Пітер Кларк. — Така ситуація зараз в Україні — підприємства надто багато платять за газ, тому ціна їхньої продукції також висока, тож багато з них закриваються. Якщо будуть диверсифікуватись джерела енергії, має знижуватись ціна на неї, отже, почне відновлюватись індустрія”.