Різдвяні традиції: у кожному регіоні - свої обряди

У гірських регіонах пе­реддень Різдва назива­ють Корочуном. Така на­зва сформувалася під впливом Угорщини. Окрім традиційної куті, тут обов’язковою стравою є святковий калач, який має та­кож назву корочун (або ще кро­чун).

Цікавим фактом є те, що в ни­зинних районах Закарпаття куті не варять. А роблять бобальки — кульки з тіста, які запікають, а потім ще тримають на парі. Коли вони готові, їх посипають маком чи горішками. Саме з них і почи­нається Свята вечеря.

На Гуцульщині (сучасні ре­гіони Івано-Франківської, Чер­нівецької та Закарпатської об­ластей) Святвечір у давнину розпочинався дуже містич­но. Господар зі старшим сином або дружиною брали хліб, лож­ку меду, кутю, ладан і свічку й обходили свою домівку тричі за сонцем. Після обряду обсипали територію довкола дому маком, а біля порога клали часник і со­киру — щоб вберегти дім від злих духів.

На Галичині (сучасні регіони Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей) пе­ред Святим вечором у дім зано­сили плуг або ярмо. Вважалося, що вони принесуть сім'ї щастя.

А в деяких районах Львівщи­ни й досі плетуть солом’яних павуків і підвішують над вхо­дом або перед іконою. Вважа­ли: якщо жінка не має дітей, то вона має постояти під цими па­вучками. Тоді наступного року діти обов’язково з’являться.

На Поліссі (північні райони Волинської, Рівненської, Жито­мирської, Київської, Чернігів­ської та Сумської областей) не­має традиції ставити на стіл 12 страв. А от кутю господині за­звичай готували з ячменю. Діти- поліщуки у давнину напередодні Святвечора обв’язували соло­мою стовбури груші, яку вважа­ли символом садовини.

На Буковині (західна части­на Чернівецької області) за стіл сідають дуже рано, щоб піс­ля Святого вечора діти не боялись ходити колядувати. Пе­ред вечерею господар просить у молитві те, чого не виста­чає сім'ї. А тарілку з-під першої страви, яку з'їли, колись пере­вертали, щоб кури добре несли яйця.

На відміну від інших регіонів, на Черкащині та Київщині кутю на покуть відносили жінки. Піс­ля цього обряду хазяйка дому підходила до своїх діток і трохи скубала їх за чубчики зі слова­ми «Чуб-чуб» — щоб квочки не­слись, а курчата були чубатими.

Кутю у Східній Україні ва­рять з рису. А ще на столі тут обов’язково мають бути варе­ники.

На півдні України досі збере­глася традиція відносити свя­ту вечерю своїм хрещеним. За­звичай у кошику несуть трохи куті, калачі, цукерки. Ті ж дають діткам гроші й солодощі. Окрім того, раніше на півдні України була ще й така різдвяна тради­ція: заможні люди відвідували притулки й робили подарунки бідним.

Обов’язковою різдвяною традицією є колядування — зви­чай, під час якого групи коляд­ників піснями славлять гос­подарів. Найчастіше у таких піснях звучать побажання щас­тя, здоров’я та достатку. По за­кінченні співу господарі вино­сять колядникам солодощі або гроші.

Борщ із вушками

600−700 г буряків, 1 вели­ка цибулина, 3 літри грибно­го бульйону, 2 ст. ложки оцту або лимонного соку, лаврове листя, сіль, чорний мелений перець.

Для вушок: 2 повні жмені білих сушених грибів, 1 неве­лика цибулина, сіль, чорний мелений перець, тісто як на вареники.

Гриби промити і замочити на ніч. Вийняти гриби шумівкою, а настій акуратно перелити в іншу каструлю, щоб осад залишив­ся на дні. Варити гриби у настої на малому вогні близько 1 год, стежити, щоб не збігав. Після цього грибний бульйон проціди­ти через дрібне сито, на ньому варитимемо борщ.

Буряк помити і зварити. Очистити від шкірки і натерти на грубій тертці.

Цибулю нарізати короткою соломкою й обсмажити на олії до золотистого кольору. До ци­булі додати буряк і оцет. Перемі­шати і тушкувати 3−5 хв.

Додати буряк до киплячого грибного бульйону. Також до­дати лаврове листя, сіль, чор­ний мелений перець. Швидко довести до кипіння, на малому вогні поварити ще 3−4 хв і від­ставити. Краще, щоб борщ на­стоявся кілька годин.

Вушка. Цибулю нарізати дрібними кубиками. Варені гри­би змолоти на м’ясорубці або посікти ножем. Цибулю злег­ка підрум'янити на олії і дода­ти гриби. Посолити, поперчити і разом із цибулею смажити на середньому вогні 3−5 хв.

Замісити тісто як на варени­ки.

На присипаній борошном стільниці дуже тоненько розка­чати тісто і нарізати на квадра­тики близько 4×4 см. На кожен викласти трішки грибної начин­ки, щільно зліпити краї докупи і з'єднати кінці. Вушка викласти у каструлю із підсоленим окро­пом, довести до кипіння і вари­ти 1−2 хв. Готові вушка змастити олією, щоб вони не злипалися.

Борщ розлити у порційні та­рілки, у кожну покласти по кіль­ка вушок.

Різдвяний калач

150 мл молока, 150 мл си­роватки, 15 г пресованих дріжджів, 1 ч. ложка цукру, 1 яйце, 1 ч. ложка солі, 1 ст. ложка олії, 35 г масла, 530 г борошна, 1 жовток — для зма­щування.

Закип’ятити молоко і сиро­ватку й охолодити обидві рі­дини до 36−37°С. У миску по­класти дріжджі і цукор, влити молоко і сироватку, додати лож­ку борошна із загальної кількості і перемішати. Дати опарі підійти 30 хв.

Додати в опару яйце, сіль, олію і розтоплене масло. Вси­пати решту борошна і заміси­ти однорідне тісто. Борошна може піти трохи більше (на 1−2 ложки), залежить від його воло­гості. Вимішувати тісто близько 5 хв, потім накрити рушником і дати підійти 1 год. Воно має ви­рости у 3−4 рази.

Викласти готове тісто на стіл і розділити на 2 частини. Роз­качати їх на джгути завдовжки близько 70 см (довгі ковбаски). Закрутити обидва джгути у косу.

З'єднати кінці коси, щоб ви­йшло коло, перекласти калач на застелену пергаментом круглу металеву форму діам. 27 см та дати підійти ще 15−20 хв. У цей час розігріти духовку до 180°С. Змастити калач жовтком і випі­кати 30−35 хв.

Калач має займати чинне місце на святковому столі по­руч із кутею. Інколи калач ви­кладають на підвіконня або стіл як частину символічного вшану­вання предків.