Інжир — природний пробіотик

Свіжий інжир (він же фіга, смоківниця, винна або смирнська ягода…) смач­ний, коли дуже стиглий, — майже тріщить від стиглості (незрілий плід їсти неможливо: у ньому надто багато їдкого соку). Сти­глий інжир, проте, дуже швид­ко псується: його не можна збе­рігати довше трьох днів навіть у холодильнику.

Інжир — це субтропічний лис­топадний фікус Каріка. Інжир­не дерево-довгожитель здатне іноді давати плоди до 200 ро­ків. Помилялися китайці, які на­зивали дерево «плід без квітки». Саме суцвіття, що нагадує на вигляд грушу з отвором на ма­ківці, ми й їмо. Головну харчову цінність інжиру являє його соко­вита та солодка оболонка.

Сьогодні, коли люди почи­нають відмовлятися від рафі­нованого цукру, багато хто по­вертається до інжиру, щоб забезпечити альтернативу звичному підсолоджувачу. Ін­жир — природне джерело цукру, розчинної клітковини та великої кількості мінералів. А ще в інжи­рі (свіжому та сушеному) бага­то заліза, яке корисне для всіх, а особливо для молодих жінок, які хочуть народити здорову дити­ну. Інжир часто вживають із мо­локом для покращення репро­дуктивного здоров’я.

Помічено, що інжир через його високу лужність може до­помогти людям кинути курити, зменшуючи їхню пристрасть до шкідливої звички.

Ще інжир — перевірений ча­сом засіб від закрепів. Він діє як природне проносне завдяки ви­сокому вмісту розчинної кліт­ковини. Плюс є чудовим дже­релом пребіотиків, які можуть допомогти покращити процес травлення та загальний стан кишківника. Також інжир — дже­рело кальцію та калію. Ці міне­рали можуть працювати разом, щоб поліпшити стан кісток, що запобігає остеопорозу.

Оксамитова їстівна шкірка ін­жиру темно-фіолетового (чор­ного) кольору найчастіше має форму пишної краплі дощу. М’якуш темно-рожевий з корич­невим відтінком. Інтенсивний джемовий смак інжиру збалан­сований м’якою фруктовою кис­линкою.

Є ще світло-зелений (білий) інжир. У нього товстіша шкір­ка, а м’якуш жовтий або черво­ний. Вважають, що білий інжир із жовтуватим м’якушем смач­ніший, оскільки має медовий смак. Саме такий інжир сушать.

Їсти інжир можна усім, лише без фанатизму, краще обмежи­тися 2−3 плодами — це розумна щоденна порція. Як їсти інжир? Розрізати плід навпіл, покласти у центр кожної половинки шма­точок фети або м’якого козячо­го сиру і насолоджуватися.

Очищати інжир не потріб­но! Якщо кінчик плода здаєть­ся грубим, його можна відріза­ти, але не знімати шкірку. Вона м’яка, ароматна і добре засво­юється.

Інжир їдять не запиваючи. Чудово подавати свіжий інжир із бастурмою та солонуватими молодими сирами. Для салатів краще використовувати чорний інжир із тонкою шкірою.

Інжиру достатньо 6−7 хв у ду­ховці за температури 180°С, і він стає м’яким, тріскає, із ньо­го починає витікати «медовий» сік. Подають запечений інжир до свинини, баранини, курки, індички. Наприклад, інжир мож­на нафарширувати козячим си­ром, запекти його і подати з філе міньйон. Інжир чудово по­єднується із в’яленою шинкою, з нього готують чатні і варення, морозиво і начинку для піци.

Інжир додають у пироги, при­крашають ним торти, готують цукати, фарширують горіха­ми. Інжир надає будь-якій стра­ві медового аромату і характер­ної текстури.

Продукти, що поєднуються з інжиром: горіхи, оцти (включаю­чи бальзамічний), мед, в’ялене м’ясо, кориця і кардамон, роз­марин і чебрець, сир.

Запечений камамбер зі смаженим інжиром

1 кружальце камамберу (130−150 г), 2 ст. ложки меду, 6 плодів свіжого інжиру, 20 г вершкового масла, 1 гілочка свіжого розмарину, 1 жменя очищених волоських горіхів, сіль — до смаку, хлібні тости — для подачі (теплі).

Розігріти духовку до 200°С. Розгорнути папір з камамбе­ру. Покласти шматок фольги на деко, на нього — сир разом з об­горткою. Зробити на поверхні сиру кілька надрізів. Загорнути сир у фольгу і поставити в ду­ховку на 20 хв. Потім розгорну­ти фольгу і полити сир 1 ст. лож­кою меду. Запікати ще 10 хв, не закриваючи сир фольгою. Ін­жир розрізати на четвертинки. Розтопити у сотейнику вершко­ве масло і обсмажити інжир з гілочкою розмарину на серед­ньому вогні, 10 хв. Посолити і додати 1 ст. ложку меду.

Обсмажити волоські горі­хи на сухій пательні і додати до розплавленого сиру, злегка пе­ремішати. Подавати з теплими обсмаженими тостами та інжи­ром.

Штрудель із шоколадом та інжиром

330 г тіста для штруде­ля (готове розкачане, краще філо), 4 ст. ложки шоколад­но-горіхової пасти, 1 яйце, 10 плодів свіжого інжиру, 2−3 ст. ложки коричневого цукру, 2 ст. ложки абрикосового дже­му (злегка розведеного во­дою, протертого через сито).

Розігріти духовку до 200°С. Прогріти деко, застелене папе­ром для випікання.

Вирізати з тіста 6 кружалець діаметром 10 см. Яйце злег­ка збити. Покласти 3 кружальця тіста на змащене маслом деко.

Змастити тісто товстим шаром шоколадної пасти, залишаючи 1 см до краю, край змастити збитим яйцем. Інжир нарізати великими шматками; обережно викласти інжир звер­ху, не притискаючи його до шо­коладу; посипати коричневим цукром.

Накрити кружальцями тіста, що залишилися. Змастити тіс­то збитим яйцем. Запікати в ду­ховці, на розігрітому деку, до зо­лотистого кольору тіста.

Підігріти абрикосовий джем у маленькій каструльці. Коли ви­пічка буде готова, дати охолону­ти кілька хвилин, потім змастити теплим джемом і подавати.