«Моє завдання — приготувати смачно з того, що є»

Зі звичайних продуктів завжди можна створити надзвичайно смачну страву, головне, вміти правильно її приготувати. Власним досвідом це доводить Руслан — нині кухар 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. До війни — бренд-шеф однієї з найвідоміших в Україні мережі магазинів-ресторанів. Чоловік входить до списку 25 найкращих шеф-кухарів країни за версіями провідних профільних медіа. Проте зараз готує їжу не в ресторанах, а для українських захисників у запорізьких степах.

На передовій Руслан майже від перших днів широкомасштабного вторгнення. Вивіз з Бучі роди­ну і з березня розпочав службу. Нині Руслан годує побратимів на Запоріжжі.

Сам облаштував кухню. На підвіконні - найрізноманітніші соуси і спеції, які, як наголошує кухар, мають завжди бути під рукою у справжнього професі­онала.

Варить на звичайнісінькій двоконфорній електричній пли­ті.

Цього разу у меню — «натов­ський» суп (так називає його шеф). Інша назва — скандинав­ський, він же фінський.

— Хлопцям уже трохи приїв­ся хек, то я зробив із нього фіш­боли, з якими зварив смачний суп, — каже.

Волонтерські продукти за­вжди потрібні, і з них вихо­дять справжні кулінарні шедев­ри. Щоправда, не завжди є для цього умови. Коли рік тому при­був на позиції у Запоріжжі, умо­ви для роботи були майже бо­йові.

На столі, обладнаному з ящика з-під боєприпасів, він приготував свої перші воєн­ні канапки. Згодом знайшов кип’ятильник, від генератора увімкнув й зварив суп.

Умови для готування в по­льовому бліндажі під постійни­ми обстрілами непрості: під­свічувати інколи доводиться ліхтариком на касці, замість плити готувати на саморобно­му вогнищі з каміння. Але на­віть за частого екстриму Руслан підходить до процесу творчо: тішить бійців брускетами-тос­тами з сиром або тунцем, коли надходять передачі з тилу. То сирники бліндажні приготує, то курячі шашлики, то у меню з’являється польова юшка.

— Моє завдання — приготу­вати смачно з того, що є. Поки ми не надаємо по зубах безу­мному сусідові, спокою в нас не буде. Тому знаю, що розра­ховувати на ВІП-умови не вар­то. Але кожен на своєму місці може зробити те, що від нього залежить, аби наблизити нашу перемогу. Якщо від мене зале­жить якісно приготована їжа і, як наслідок, бойова налаштова­ність наших захисників, я роби­тиму це. Хоч для цього потріб­но вставати о 4-й ранку та цілий день проводити на ногах, — за­значає Руслан.

Для прикладу, багатьом при­їлась тушкованка, та й не всі її люблять. Але кухар доводить, що і з цим продуктом можна приготувати смачну страву. І хлопці інколи навіть не здогаду­ються, що їли саме її.

Найнезвичнішою стравою, яку готував бренд-шеф у по­льових умовах, вважає сирни­ки. Сир для цієї страви кухар го­тував власноруч.

— Одного разу знайшли в селі неподалік смачне свіже молоко. Коли воно скисло, пити його ніхто не хотів. Тоді у мене виникла ідея — а чому б не зро­бити сир, а з нього насмажити сирників. Так і зробив: спершу підігрів кисляк, відтиснув сир і приготував з нього сирники. Такі, як удома. Такі, яких зараз так не вистачає нашим хлопцям та дівчатам на передовій.

«Натовський» суп із фішболами

6 картоплин, 2 моркви­ни, 2 цибулини, 5 л води, 2 ч. ложки солі, пів чайної ложки пряного перцю, 1 лавровий листок, 200 мл вершків, пу­чок зеленого кропу.

До фішболів: 400 г хека, білок 1 яйця, сіль, перець — до смаку, 1 ст. ложка крохма­лю або 3 ст. ложки борошна.

Помити та почистити овочі. Нарізати картоплю, моркву та цибулю.

Нагріти воду до кипіння. До­дати спеції, цибулю та морк­ву. Варити на малому вогні під кришкою 5 хв. Додати шматоч­ки картоплі та варити 10 хв.

Фішболи. Очистити хек від шкіри та кісток. Збити філе у блендері або подрібнити но­жем, потім додати білок яйця і збити знову. Перекласти в та­рілку, присипати крохмалем або борошном, перемішати до однорідності. Сформувати фішболи. Додати в суп, який кипить, рибні фішболи, через 5 хв — збиті вершки та сіль. Сер­вірувати посіченим кропом.