Не вважаю, що зараз потрібен масовий орденопад

Коли цей інструмент перестав діяти, почали шукати новий привід для конфлікту. Втім, ще до того, як такий привід знайшовся, ми й самі зробили кілька кроків, які не надто сприяли покращенню двосторонніх відносин.

З одного боку, польсько-український конгрес істориків, безумовно, був корисною ініціативою. Але водночас я від початку пропонував зосереджуватися не на минулому, а на майбутньому. Робити форуми розвитку, європейської інтеграції, відбудови України за участі польських компаній. Тому що історичну тематику в будь-якому разі й надалі використовуватимуть антиукраїнські сили в Польщі. Беручи участь у заходах, присвячених цій темі, ми фактично легалізуємо їхній порядок денний, але при цьому не змінюємо їхніх поглядів.

Наступною помилкою став сам підхід української сторони до ексгумацій. Перш за все ми мали б здійснювати їх там, де справді на території Польщі поховані багато українців, і де ми достеменно знаємо про наявність поховань. Одним із таких місць є концтабір Явожно. Натомість українська сторона розпочала ексгумації в місцях, де не знайшли жодних жертв, і цим лише надала додаткові аргументи польській пропаганді.

Коли ж нарешті з’явився привід для нового загострення, росія руками польських правих сил скористалася ним, щоб розбурхати незадоволення в українському суспільстві.

Що робити зараз? Насамперед — зберігати спокій.

Я цілком розумію міністра закордонних справ Андрія Сибіга , який відмовився від свого польського ордена. Можливо, навіть краще, що це зробив саме він, а не президент України, що неминуче призвело б до ще більшого загострення ситуації.

Водночас я не вважаю, що зараз потрібен масовий «орденопад». Зрештою, не Кароль Навроцький вручав ці нагороди українським політикам, посадовцям та іншим відомим особам. Ці відзнаки надавали від імені польської держави та польського народу. Так само, як ми не хочемо, щоб український народ ображали через рішення позбавити ордена Володимира Зеленського, з такою ж повагою маємо ставитися і до польського народу.

Я вже неодноразово писав, що це далеко не перше загострення в українсько-польських відносинах. Ми переживали подібні кризи раніше і переживемо цю. Але пережити її потрібно так, щоб не дати росії приводу радіти й ділити нас, використовуючи історичні суперечки у власних інтересах.

«Прощаємо і просимо пробачення». Ця формула Івана Павла Другого актуальна і зараз.

Джерело