Чотири роки повномасштабної війни - і складається враження, що ми вже трохи «переписали» її початок у своїй пам’яті

Віктор Таран
- 28.03.2026, 12:00
- 239

Якщо послухати сьогоднішній інформпростір, інколи виникає відчуття, що всі все передбачали і були готові до вторгнення. Але це, м’яко кажучи, не зовсім так. Достатньо згадати заяви тодішнього міністра оборони Резнікова про те, що Україну не будуть обстрілювати ракетами

Правда в тому, що далеко не всі в керівництві країни взагалі хотіли серйозно думати про сценарій повномасштабного наступу. І якби не ГУР та Буданов, який ще восени 2021 року прямо попереджав про війну, невідомо, як би склалася оборона країни і насамперед оборона Києва. Це важливий урок, який чомусь швидко забувається.

Війна надовго. І в таких умовах критично важливими є керівники з аналітичним мисленням і сучасними військовими компетенціями, і люди, що працюють не з припущеннями, а з даними і прогнозами. До них варто дослухатися. Це доведено 2022-м роком.

Ще одна проста, але важлива річ: суспільству потрібні перемоги. Цілком згоден з таким висловом Буданова.

І зараз однією з таких перемог є повернення наших полонених. Це результат складних переговорів, у яких системно працює саме Буданов вже як керівник ОП. Якщо комусь здається, що це «не перемога», варто просто запитати у рідних та родичів тих, хто повернувся додому.

Хто ще в Україні настільки системно займається цим питанням? Чесно кажучи, й не бачу. Ці думки з'явилися у мене після перегляду відео «Основа медіа». Воно добре нагадує, як усе насправді починалося, і хто тоді мислив на кілька кроків вперед.

Джерело