Енергетика досі є однією із найчутливіших галузей в Україні

У такій ситуації навіть рішення, що на перший погляд мають суто юридичний характер і стосуються механізмів функціонування ринку, можуть мати значно ширші економічні та системні наслідки. Саме тому дискусія щодо обмеження у 10% при зміні ціни в договорах публічних закупівель електричної енергії виходить далеко за межі вузької професійної теми.

Ця дискусія активізувалася після правових висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24. У цих рішеннях суд сформулював підхід, відповідно до якого підвищення ціни за одиницю товару під час виконання договору про закупівлю не може перевищувати 10%.

Водночас текст пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» побудований дещо інакше. Норма передбачає можливість зміни ціни у разі коливання ціни товару на ринку та закріплює принцип пропорційності: підвищення ціни має відповідати ринковій динаміці та бути належним чином документально підтверджене.

Інакше кажучи, логіка закону полягає у прив’язці ціни договору до фактичного стану ринку. Натомість у судовій практиці ця модель фактично трансформується у жорстке граничне обмеження, де основним орієнтиром стає не ринкова динаміка, а фіксована межа у 10%.

Проблема такого підходу особливо помітна на ринку електричної енергії. Ціни на ньому формуються не лише під впливом ринкових факторів, а й у значній мірі залежать від регуляторних рішень держави. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлює граничні ціни на ринку електроенергії (так звані price caps), які безпосередньо впливають на рівень ринкових цін.

Починаючи з 2020 року такі обмеження переглядалися дев’ять разів. Кожне підвищення прайс-кепів автоматично впливало на ринкову ціну електроенергії. У різні періоди середньоринкова ціна зростала значно більше ніж на 10%: у червні 2021 року на 39,9%, у серпні 2021 року на 43,8%, у липні 2023 року на 23,5%, у червні 2024 року на 28%, у січні 2026 року на 21,8%.

Практика публічних закупівель також демонструє, що коливання на цьому ринку нерідко суттєво перевищують 10%. Для аналізу було досліджено 1393 процедури закупівель електричної енергії у сфері освіти, проведені у 2021 році, у яких брали участь 974 замовники.

За результатами виконання договорів у 627 процедурах ціна підвищувалася більш ніж на 10%, тобто майже у половині випадків. Якщо аналізувати ситуацію за кількістю замовників, то підвищення понад 10% застосовували 515 установ, що становить більше половини від їх загальної кількості. Середній діапазон підвищення ціни становив від 18,66% до 50,83%.

Ці дані самі по собі не означають, що кожне підвищення було правомірним або що норма закону застосовувалася без порушень. Водночас вони свідчать про інше: реальна динаміка цін на ринку електричної енергії часто виходить за межі 10%. Це пов’язано як із ринковими процесами, так і з регуляторними рішеннями держави.

У такій ситуації виникає питання про співвідношення правової моделі, закладеної у законі, та підходу, сформованого судовою практикою. Закон виходить із логіки ринкового коливання і пропорційності зміни ціни, тоді як судова практика фактично вводить іншу модель, а саме жорстке граничне обмеження.

У цьому контексті постає ширше питання: чи може судове тлумачення фактично змінювати економічну модель застосування норми закону, якщо сама норма була побудована на іншій логіці - прив’язати ціну договору до реального стану ринку? 

Особливо у сфері енергетики, де динаміка цін значною мірою визначається не лише ринковими механізмами, а й регуляторними рішеннями держави.

Джерело