Повага до жінки не потребує спеціальної дати

Галина Ярема
- 08.03.2026, 11:40
- 1 003

Щороку 8 березня починається однаково. Ще зранку відкриваєш телефон — а стрічка у соцмережах уже заповнена привітаннями: листівки з тюльпанами, побажання «жіночого щастя» (ніколи не розуміла, чому щастя може бути «жіночим»?), картинки з кавою та квітами. «Зі святом, дорогі жінки!» — пишуть знайомі, колеги, бренди, політики і навіть ті, хто зазвичай не помічає жінок у своєму повсякденному житті

І щоразу в мене виникає одне й те саме відчуття — роздратування.

Не тому, що погано бажати комусь добра. А тому, що це дуже дивний формат поваги: коли жінку згадують раз на рік.

Чому жінку треба «вітати» з тим, що вона — жінка? І чому ця увага виглядає як коротка акція, що триває рівно один день? Учора ти — колега, керівник, журналістка, лікарка, військова, вчителька... Сьогодні раптом — «ніжна берегиня», яку треба обсипати квітами. Чому не дарувати квітів вчора, завтра, через тиждень, а чекати спеціального дня – 8 березня?

Іронія в тому, що історично 8 березня з’явилося зовсім не для листівок і квітів. Це був день боротьби за права жінок — за право працювати, голосувати, навчатися, бути почутими. День, коли жінки виходили на вулиці з вимогами, а не з букетами.

З роками цей зміст поступово розчинився у святковій упаковці. Замість розмови про права — компліменти, цукерки і тюльпани.

Але проблема не тільки у самому святі. Проблема у нашій звичці концентрувати повагу до жінок в один день календаря.

Насправді найкраще «привітання» для жінок — це не букет раз на рік. Це рівні можливості щодня. Це нормальне ставлення до жінки як до професіонала, а не «жінки при посаді».

Можливо, 8 березня все ж варто залишити в календарі. Але не як день квітів і формальних побажань. А як день розмови — чесної і трохи незручної — про те, що означає бути жінкою у сучасному суспільстві. Бо справжня повага не потребує спеціальної дати.