«Мій чоловік завжди каже: «Зрозуміти жінку неможливо… Її треба любити!»

Психотерапевтку Анну Янсен я побачила у соцмережах. Вона знімає дуже цікаві відео і називає себе «психотерапевткою на підборах», а до жінок зазвичай звертається «красиві і сильні». Пані Анна дуже харизматична, має гостре почуття гумору. Вона у 2001 році емігрувала з України до Нідерландів. Одружена. Її третій чоловік — голландець.

Її короткі відео завжди пізнавальні, я багато інформації беру «на замітку». Наприклад, психотерапевтка розповідала про те, що часто жінки ховаються за «залізною маскою». Думають, що почуття зроблять їх слабкими і вразливими. Але справжня сила у тому, щоб визнати: «мені хреново», «я злюся», «я боюся»…

Тож я вирішила записати з Анною Янсен інтерв’ю. Вона з радістю погодилася.

—  Пані Аню, ви якось розповідали у соцмережах про щедрість чоловіків. Мені запам’яталося, як ваш чоловік-голландець запропонував вам «скинутися» на сережки. Він сказав, що оплатить дві третини вартості, а ви — одну третину. На що ви йому відповіли: «Коханий, тобі завтра потрібна жінка з хорошим настроєм чи з поганючим?». Чим завершилася ця історія? Чи має чоловік дарувати своїй жінці подарунки?

— У мого чоловіка-голландця на кожне свято, як він каже, є бюджет. Я — українка, і у цей бюджет не завжди «вписуюсь». Можна сказати, завжди не вписуюсь. І тоді його бюджет був меншим, ніж ті сережки, які я обрала. Він спочатку запропонував купити щось інше, але я наполягала на сережках. І тоді він оплатив повну вартість цих сережок.

Чи я меркантильна? Чи завжди обираю вигоду? Ні. Часто роблю для чоловіка безкорисливі речі і геть нічого від нього не очікую. Але вважаю, що я варта подарунків. А жінки мають говорити чоловікам про свої бажання, бо чоловік «не прочитає у вас на чолі», що вам хочеться.

Чи чоловік повинен дарувати жінці подарунки? Звісно, що ні. Але я би з таким чоловіком, який не дарує мені подарунки, не залишалася б. Бо мова любові — це, зокрема, подарунки, увага. Тому поруч зі мною чоловік, який дарує мені подарунки. І він знає, що для мене це важливо.

Я не знаю, чому жінки погоджуються на те, що чоловік ніколи нічого їм не дарує. Це питання треба задавати жінкам. У кожної жінки буде своє пояснення.

— Ви розповідали, що часто працюєте з жінками, які стали «двигуном» у сім’ї. Але «двигун» забув, де в цій машині її власне місце… Одна з цих жінок разом з чоловіком 25 років, але останні 15 років він не заробляє. Вона тягне все… Як жінці допомогти у цій ситуації?

— Це історія моєї клієнтки. Я розповідала про це в соцмережах і клієнтка дала на це згоду. Колись вона і її чоловік зійшлися, і їм разом було класно. Вона «двигун» не тиждень і не місяць, вона «двигун» — роки! Якщо після десяти років спільного життя жінка і надалі залишається із цим чоловіком, йому стає вигідно так жити. За нього все роблять, він не має приносити, чи трохи приносить зарплатню, і немає ніяких питань.

Як почувається жінка у цій ситуації? Спочатку їй це теж вигідно, навіть, якщо ця вигода неусвідомлена. А через 25 років, як у цьому випадку, жінка починає дратуватися через ці стосунки. І ось вона прийшла до мене у психотерапію.

Чому такі випадки непоодинокі? Українська жінка — і красива, і сильна. А тому все й тягне сама… Якщо жінка не знає, як вийти з цього замкнутого кола, запрошую до себе на консультації.

—  За вашими словами, жінки часто ставляться до себе як до гаджета, головне, щоб зарядка тримала… Жінки навіть, як займаються сексом з чоловіком не відчувають ніякої близькості. Часто приховують свої справжні емоції…

— Я вам скажу більше: у мене була одна клієнтка, яка бачила себе як «чортзна-що», вона так і казала про себе. Жінка не відчуває близькості не лише тоді, коли займається сексом, а й в інших ситуаціях зі своїм партнером — в розмовах, в дотиках. У такої пари немає емоційної близькості. Я знаю небагато пар, які по-справжньому є близькими.

Де жінка вчилася, як треба себе поводити поруч із чоловіком? У своєї мами. Мама, наприклад, казала, що плакати не можна. Мама, коли плакала, бігла, щоб її ніхто не бачив. Так з’являється «залізна маска», вона не слабкість, це захист. І як кожен захист, «маска» забирає купу енергії. І ця енергія зливається в нікуди. Жінці аж перехоплює дихання… Найгірше, якщо з цією «маскою» нічого не робити, вона вростає в людину корінням, і в якийсь момент жінка забуває, хто вона така без цієї «маски». Вона думає: чи полюблять мене без цієї «маски»? І тоді їй стає дуже страшно…

— Пригадую одне ваше відео: ви купили українську паску за 33 євро, і ваш чоловік не зрозумів, чому так дорого? У Нідерландах місцева паска коштує 3- 10 євро. Розкажіть про інші випадки, коли чоловік вас не зрозумів? І чому?

— Цікаве питання, як на мене. Чоловік не те, що мене не зрозумів. Він сказав мені, що він би таке не купив. У нього як у голландця, в голові є така «таблиця»: паска не може стільки коштувати (усміхається. — Авт.). Але мій чоловік завжди каже: «Зрозуміти жінку неможливо! Ті чоловіки, які це пробують робити, дурні… Жінку не треба розуміти, її треба любити!».

— З ваших дописів я дізналася, що у Нідерландах ні свекруха, ні теща не втручаються у сімейні справи дітей. Як це виглядає у вашій сім’ї?

— Моя невістка — голландка, тому я ніяк не впливаю на їхні стосунки з сином (У Анни Янсен разом з чоловіком четверо дітей від різних шлюбів. У Нідерландах — це норма, не ділити дітей на твої-мої. Про це пані Анна розповідає на своєму курсі «Вийти заміж за голландця без ілюзій. — Авт.). Я можу тільки запитати, як вона? Підтримати її морально, емоційно. Не дай Боже, прийти до неї додому, закатати рукава і сказати: «Давай я тобі зараз борщу наварю!». Такого у Нідерландах не роблять. Це все одно, що буде йти людина вулицею і ви запропонуєте їй наварити борщу (усміхається. — Авт.). У Нідерландах не втручаються у сімейні справи. Більше того, якщо ви будете це робити, з вами не лише перестануть розмовляти, вас викреслять зі свого середовища.

— Ваша донька вас запитала: «Якщо хочеться, щоб мене поцілували, а поруч нікого немає, що робити?». І ви їй розповіли, як саму себе обійняти і поцілувати. Це справді дає психотерапевтичний ефект? Як навчитися себе любити?

— На цю тему можна писати книжки та знімати фільми… Якщо людина знає відповідь на запитання: як навчитися себе любити, то їй не потрібна терапія. Усі її проблеми відпадають самі собою. Поцілунок — це одна з мов любові, моя донька, власне, про це мене запитувала. Я їй показала, як вона може саму себе обійняти руками. Це була така спонтанна відповідь. Ми посміялися… Може, все подіяти, якщо воно буде вам відгукуватися.

То як себе полюбити? Давати собі те, щоб ти хотів би, щоб давали тобі інші. Ти хочеш, щоб тобі зробили, наприклад, подаруночок? Але поруч немає нікого… Ти йдеш і купуєш сама собі те, що хочеш. Треба почати з найменшого… Захотіла кави, заварила… Налила каву в найкрасивішу чашку. Усміхнулася, якщо захотіла, або замислилася. Посиділа, посмакувала. Видихнула. Дала собі час хоч на 5 хвилин. Треба рухатись маленькими кроками. Не треба нікуди поспішати.

— Цікава ваша думка про «внутрішній дефолт» у житті жінки. Ти начебто йдеш на своїх ногах, тримаєш спину, а всередині — «дірка». Такий стан часто буває у жінок, які в еміграції. Розкажіть, будь ласка, про такі випадки. Як не загубити себе та не втратити ґрунт під ногами?

— Це болюче питання… У жінки — українки «внутрішній дефолт» — перманентний стан. Коли всередині «дірка», і з неї витікає енергія. А назад нічого не поступає… Коли жінка в еміграції, рівень стресу зашкалює по всім сферам. Тобто все в житті треба починати спочатку. Нове житло, нові подруги, знайомі. На це потрібен час і енергія. Нова робота. Ще треба, щоб вона була. Відповідальність за дітей. Нова мова. Навіть повітря нове… У супермаркеті треба з усім розібратися, що смачне, що не смачне… І тут на плечах у жінки з’являється «каменюка», що далі не можеш уже йти… Через постійний стрес психіка «перегрівається». Тому треба вчасно зупинитися. Подихати. І тоді жінка починає себе знаходити. Так з’являється ґрунт під ногами…

— Ви піднімаєте також цікаву тему — батьків і дітей. Запам’ятався ваш пост: «Ваша дитина — не інвестиційний фонд». Ви писали, що діти не повинні любити та поважати своїх батьків. Любов та повага — це вільний вибір! Кожна людина має право обирати кого любити. Розкажіть трішки більше про це.

— Відповідь на це питання має завести нас на декілька поколінь назад. На той час батьки мали багато дітей. Понад сто років тому діти направду були інвестиційним фондом… Тобто мама народжувала, діти були «батьками» для молодших дітей. Потім діти йшли працювати, літні батьки вже не могли працювати. Дорослі діти допомагали літнім батькам.

Але нині 2026 рік… Жінка має ті ж права, що і чоловік. Жінка може заробляти гроші… Тому ця модель родини, яка існувала тоді, зараз не робоча.

Чи можна вимагати любові? Вона або є, або її немає. Якщо мама не може дати дитині любові, ніхто її не змусить це зробити. Її не витиснеш наче з тюбика… Якщо дитина хоче, вона буде любити своїх батьків.

—  А ще ви писали про те, що є така думка: людина завжди має допомагати рідним. Але навіть якщо ти «вистрибуєш зі штанів», ти для них завжди погана. Мені здається, така модель поведінки існує у багатьох сім’ях. Як не почуватися постійно винною?

— У кожної людини є батько і мати. Навіть якщо людина ніколи не бачила свого батька, він все одно десь є… У наших батьків також є батьки. Людина думає, що чим більше вона робить для своїх рідним, тим більше вони будуть її любити. Але в якийсь момент вона втрачає свій ресурс… Це той момент, коли в тебе з’являється вибір: залишатися зручною, і так, деякі жінки обирають цей варіант, або обирають бути поганою… Зрозуміло, що рідним це не подобається. Але жінка має усвідомити, що вона не проти родини, вона за себе! Провина може виникнути, мовляв, ти маєш все робити тільки для рідних… Але людина має нести поруч з провиною любов до себе. І обирати себе!

— У часі війни в Україні суттєво збільшилася кількість розлучень. Як ви вважаєте, яка основна причина розлучень? Які поради ви даєте жінкам, які живуть у нещасливому шлюбі?

—  Я не раджу жодній жінці — чи їй терпіти, чи не терпіти. Виходити з шлюбу, чи ні… Як терапевт я не можу їй це радити. Під час нашої роботи клієнтка сама знаходить відповідь на це питання. У мене були на консультаціях жінки, які обрали залишитися, але не тому, що я їм сказала… Це має бути їхнє рішення.

Як в Україні, так і у Нідерландах буває так, що жінка розлюбила свого чоловіка. І у чоловіків теж таке зустрічається. Щоб не жити разом заради «позначки», люди розлучаються. У такому токсичному шлюбі жінка втрачає свою індивідуальність, свою енергію, здоров’я…

Я би запитала таку жінку: «Ти відчуваєш, що тебе у твоїх стосунках бачать, чують? Чи є ти коханою у шлюбі?». Якщо ні, тоді навіщо я роблю те, що я роблю?