Лише наша єдність є запорукою неодмінної Перемоги!

На жаль, у путіна з'явився впливовий сепаратний союзник — президент США Дональд Трамп, який, по суті, увесь перший рік своєї другої президентської каденції підштовхує українців до капітуляції. 

Але Україна тримається, демонструє небачену силу опору та героїзм як військових, так і цивільних. Зухвалий план путіна взяти “Київ за три дні” розтягнувся на чотири криваві роки. І шансу перемогти Україну на полі бою у нього в осяжній перспективі немає. 

Очевидно, путін це вже зрозумів та позбувся ілюзій, що його війська колись зайдуть до Києва переможною ходою, тому вирішив діяти за старими, роками апробованими схемами — руйнувати Україну зсередини. Саме цим і відрізняється четверта річниця великої війни від попередніх. В  Україні почалася внутрішня політизація.

Розмови про вибори час від часу з'являлися і раніше, але до них ставилися несерйозно, розуміли, що в умовах війни будь-які вибори - це  неадекватне сприйняття реальності. І коли така ідея часом вкидалася у наш інформаційний простір, її “рубали під корінь”. 

Українці у своїй більшості, навіть ті, хто вкрай критично ставиться до президента Зеленського, усвідомлювали усю підступність такого сценарію. Але останнім часом ситуація змінилася. Відколи почались так звані мирні переговори, ініційовані президентом Трампом (а насправді імітовані з боку росії), тема виборів стала активно мусуватися і в Україні. До них українську владу почав підштовхувати Трамп (з подачі путіна).

І, схоже, ідея переобратися “під шумок” а-ля мирного процесу та проведення так званого референдуму про територіальні поступки припала до вподоби Банковій. Тема виборів нині звучить вже не так абсурдно, про них уголос почав говорити сам президент Зеленський. Відтак у країні розпочались відповідні рухи...

Саме єдність українців, які чотири роки тому зібрались в один кулак, зламала російський план бліц-кригу. Саме згуртованість українців, які стійко переносять усі жахи війни, продовжують донатити на ЗСУ попри власні економічні негаразди, дозволяє Україні тримати удар потужного агресора усі чотири роки.

Єдність і стійкість українців - це головний ворог путіна, і саме на руйнацію українського моноліту той зараз спрямовує свої зусилля. Вибори в умовах затяжної війни, після чотирьох морально і фізично виснажливих років — це можливість зруйнувати цю єдність.

Для чого Зеленський ведеться на цей кремлівський “розводняк”? Адже не може не розуміти, що самі розмови про можливі вибори  дестабілізують внутрішню ситуацію в Україні. Зеленський сам на початку війни закликав українців припинити будь-які внутрішні чвари, просував тезу, що критика влади “не на часі”. Але, на жаль, сам не дотримувався власного наративу.

Усі чотири роки війни Зеленський системно і послідовно атакував свого попередника, а нині лідера опозиції Петра Порошенка. Дійшло до абсурду — рівно рік тому, у лютому 2025 року, Зеленський запровадив щодо п'ятого президента України безстрокові персональні санкції, внаслідок яких заблокував його рахунки та можливість балотуватися на наступних виборах. Це при тому, що Порошенко постійно допомагає військовим. А тепер взявся за колишнього головнокомандувача ЗСУ, а нині посла України у Великобританії Валерія Залужного. Хоча дискредитація Залужного тривала протягом попередніх років великої війни. Внаслідок чого успішного та популярного генерала без будь-якої причини і пояснень суспільству зняли з посади. Згодом українці дізналися, що генерала не лише дискредитували, а намагалися арештувати чи навіть вбити. 

Про це Залужний розповів в інтервʼю Associated Press… Як на такі гучні заяви відреагував президент? По суті, відмахнувся, відбувся нейтральною, «миротворчою» фразою: «Особисте на потім». Чим, по суті, себе видав, бо про дії інших судить по собі.

Ані Залужний, ані  Порошенко не шукали “особисто” конфлікту з Зеленським. Обидва чотири роки війни працювали насамперед в інтересах держави, а не заради власного рейтингу. Але Зеленський їхні дії трактував по-своєму, сприймаючи їх як політичних конкурентів на наступних виборах. Витрачав свою енергію та владний ресурс на послаблення політичного впливу потенційних кандидатів у президенти. Відтак усі чотири роки Зеленський, по суті, займався передвиборчою боротьбою.

Тема виборів дезорієнтовує та розхолоджує і наших західних союзників. Якщо Україна серйозно обговорює сценарій проведення виборів, якщо про це вже говорить сам глава держави, значить, усе йде до мирного врегулювання? То, може, вже не треба планувати додаткову військову допомогу чи нові санкції щодо росії? Ця облуда, цей фейковий сценарій можливих виборів чи, ще гірше, — референдуму, вигідний росії з усякого погляду.

Тому нашій владі треба припинити робити гарну міну за поганої гри, нарешті відкинути все “особисте” та повертатися до реальності: четверта річниця широкомасштабного вторгнення нагадує, що ця екзистенційна війна надовго. І лише наша єдність є запорукою неодмінної Перемоги!  

Джерело