BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Один із підсумків цього року - волонтерство поволі вмирає

Можна сказати занепадає, але краще говорити правду. Більшість зборів набирають якусь суму, скажімо 30%, і на тому завмирають

Медійніші волонтери і партнерська підтримка ще якось тягнуть лямку, але обсяг теж суттєво впав і демонструє тенденцію до спадання. 

Причини цьому дві. Перша - збідніння населення, зростання цін, інфляція, а також збільшення і сезонних витрат, і особистих витрат на підготовку до зими в умовах атак на  енергетику. 

Друга причина приємніша. Більшість людей донейтять напряму військовим чи їхнім рідним, бо нині кожна українська родина чи колектив мають когось у війську. Моя стрічка, особливо сторіз - це суцільні «маленькі» збори. І це прекрасно, бо означає, що підтримка війська стала більш горизонтальною і вже не так потребує проміжної ланки у вигляді волонтерського руху. 

З цього напрошується висновок і питання. 

Висновок: волонтерський рух занепадає і скорочується. Більшість із тих людей, що були активними в 22 чи 23 роках, зникли з радарів, залишилися найстійкіші, але їх мало. (Важливим аспектом є також втрата довіри значної частини суспільства, спровокована передусім ворожими іпсо, але також і гучними корупційними кейсами і «гейтами» - погодьтеся, це в сумі провокує фрустрацію і апатію).

Питання: чи держава бачить цю тенденцію на своїх радарах? Чи усвідомлює Міністерство Оборони, що наступного року військо отримає від волонтерів і суспільства значно менше, ніж у цьому році? Хто закриє цю різницю? Чи не виявиться так, що український солдат опиниться без речей базової необхідності, бо держава з 22 року звикла, що ці потреби й без неї автоматично закриє суспільство?

Це питання до роздумів. Але також слід усвідомлювати, що небувала сила волонтерського руху в Україні - це не тільки про позитив. Це також і симптом хвороби самої держави/бюрократичного апарату, які неспроможні задовільняти цілі сфери потреб армії, звикнувшись із комфортною для них ситуацією, що про це подбають волонтери. А якщо не подбають, бо не зможуть?

Це серйозна справа, яка потребує системного підходу і стратегічного мислення; вдумливого планування і бюджетування; широкого і щирого діалогу держави, війська і волонтерів. Поки що я про таке не чув, а шкода. 

Тож наразі мусимо далі робити хто що може і намагатися доводити це до успішного закінчення. 

Я, наприклад, збираю на пікап для підрозділу ГУР. Більше половини вже зібрав, лишилося ще трішки. Підтримайте, якщо є змога і добра воля: 

 Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4FQ6RhwbJb

Приват: 4149439022830743

Paypal: andrij.lyubka@gmail.com

Джерело