Переговори у москві: чому пора почати говорити про фінансування України до 2030 року
Переговори закінчилися нічим. Точніше - сторони, виходячи зі слів ушакова, обговорили фінансові і, можна допустити, санкційні питання майбутньої угоди
Тут нема що багато писати - це було прогнозовано - так, як американці на переговорах в Маямі не педалювати територіальне питання, яке є базовим і для Трампа, і для путіна.
Схоже, американці, справді, дещо змінили стратегію: спочатку вони обговорять з росіянами все важливе для них, а потім нас дотискатимуть територіальним питанням.
Окремо ще раз треба звернути увагу на Китай. Напередодні зустрічі Кушнера -Віткоффа з путіним, у москву завітав Ван І і щось передав шойгу. Що він передав - можна лише здогадуватися. Але це точно було «зондування російської позиціі» на предмет того, наскільки росіяни в своїх торгах із США готові далеко зайти в питаннях співпраці по північному шляху і копалинах Арктики (вуглеводні і рідкоземи). Також не слід забувати про візит Макрона в Китай, де обовʼязково будуть говорити про безпекові гарантії для Європи і про Україну в цьому контексті.
Що має нас непокоїти вже зараз? Базове питання - гроші. І не лише на 2026 рік, а загалом на наступні 5 років як мінімум. Якщо ми йдемо по сценарію прискорення закінчення війни (якщо США та рф домовиться), єдиними гарантіями нашої безпеки можуть бути гарантії нашого фінансування і продажу зброї. А про це взагалі ніхто, схоже, не говорить.
Ані 28 пунктів Віткоффа, ані зменшений варіант, напрацьований в Швейцарії, взагалі не про це. А без зовнішніх грошей ми - Зімбабве.