Трамп знову не наш!

Якщо не дочитати, де це ж саме FT пише, що в кінці Трамп погодився з аргументами українців. Але чомусь всі читають тільки початок статті. Ігноруючи її завершення.

І ми всі читали чи чули, що президент США видав на виході. Про замороження по поточній лінії. Що цілком і повністю відповідає позиції України. Там немає про російську Одесу. Там навіть немає натяку на настирлеве бажання путіна обміняти український Донбас на українську частину Запорізької і Херсонської областей. А ввечері в неділю Трамп окремо повторив, що має бути замороження по лінії зіткнення.

То що це було тоді?

Чому Трамп транслював вимоги путіна?

З точки зору дипломатії і політичного здорового глузду, це неможливо пояснити. Але ж ми про Трампа. Тут немає місця цінностям.

Він відчуває себе модератором у бізнесконфлікті. І що він робить? Вмикає човникову трампоматію. Слухає путіна і потім приходить до Зеленського. І транслює бажання путіна. Бо це найшвидший шлях домовитись. Без заглиблення по суті. Плювати Трампу на суть. Якщо він озвуче вимоги сторони А і сторона Б погодиться, то буде угода.

Якщо ні, то ні. То знов все спочатку. 

Тому трансляція вимог путіна - це не трагедія. Це просто правила гри. Це було б неймовірно, якби Трамп був нашим другом. Але він ним не є. Він позиціонує себе як модератор. Поговорив про томагавки, домігся розмови з путіним. Поговорив із путіним - прийшов із вимогами путіна до Зеленського. Зеленський не погодився - ну ні, так і ні.

«Не прокатіло».

І тому повертаємось на початок процесу.  Де в умовах задачі є, що не буде прямих санкцій на росію. І не буде прямої допомоги Україні. Нічого нового. Стандартний Трамп.

І що тоді важливо? Що підтримка Європи зростає. Що репараційний кредит. Що ціна на нафту. 

На зустрічі у Білому домі не сталось дива. Але й не сталось трагедії. І стратегічна позиція України продовжує покращуватись з допомогою ЄС і на тлі виснаження ресурсів росії.

І точно не важливо, що там в моменті в голові у Трампа. Бо завтра буде щось інше. Тим більше, тиск хоч і не прямий, а йде на росію. І суспільство США не дає цілуватися з путіним, навіть якби Трампу хотілося. І тунель між Аляскою і Чукоткою, який веде з одного тупіка в інший тупік, нічого не змінює так само, а скоріш яскраво демонструє можливості домовитись сучасного США із сучасною росією.

І так, в цьому рівнянні немає завершення війни післязавтра і виборів за 3 місяці. Соррі, українські політики. Але це їхні особисті сексуальні проблеми і очікування.

Джерело