Про воїна Гриця, його електронні книги, екзотичних курей і чорну картоплю...

Разом пішли на город, розкриває  наполовину  заповнений мішок. Досягає з нього якийсь темний, немовби обмазаний  болотом коренеплід. Столовий буряк? Ні. Ножем розкраює це "інкогніто". А там  - така ж чорна серцевина. Каже: картопля! Невже зігнила? - запитую і думаю, що урожай цього непосиди підкосила якась хвороба або ж його необачно зіпсував якоюсь "хімією" сам пан Микола. 

"Та ні! - чую від усміхненого господаря. -  Це сорт картоплі такий. Син навесні з якогось прифронтового села на південному напрямку прислав 20 картоплин, то я й посадив, щоб знати, що воно за штукенція. Гриць мій казав, що така картопля дуже підходить до  вінігрету..."

Гриць - колишній комп'ютерник. Великий любитель рибалити і читати. Через постійну зайнятість більше "читає" електронні книги, за чтивом вночі засинає.  Під час АТО і у велику війну пішов у артилеристи. Кропить ворога, дай Боже! І вчить це добре робити молодих. Має нагороди, подяки. Був поранений після атаки ворожого дрона.  Командування вирішило використати його багатий бойовий досвід і перевело на керівну посаду...

Син весь час тішить батька якимись сюрпризами. То передав  грошей, щоб купив у Стрию екзотичних курей. То за надіслані перекази попросив придбати універсальні будівельні інструменти. То сказав привезти  шлакоблоків та інших матеріалів, щоб у селі збудувати йому офіс-майстерню - прийде з війни, буде де займатися. Ну, а тепер ось порадував чудернацькою картоплею... 

Як же різняться вони, військові двох країн, які ось уже 11 років воюють один проти одного за різні цілі! Одні - "сражаютса за  родноє отєчєство", яке у розумінні їхніх вождів повинно весь час приростати чужими територіями. І, вбиваючи "братьєв", виконують домашні замовлення: крадуть з помешкань українців шуби, мікрохвильовки, пральки, ба навіть унітази. 

А інші, боронячи рідну землю, частину своїх коштів віддають пораненим побратимам, родинам полеглих, купують за свої "бойові" запчастини до техніки, яка на фронті вийшла з ладу. І за свої кровні намагаються зробити щось приємне рідним. Як ось цей воїн Гриць. На його посилках з фронту немає слідів крові...

То хто там посміє казати про "адін народ"?

Завжди, коли мені випадає сперечатися з кимсь на екзистенційні теми, про різну ментальність росіян і українців, я не вдаюся до історичних фактів -  наводжу приклад цього воїна.  Який на війні думає про рідний край, про родину, рідне облаштоване  гніздечко. І який, щоб янайшвидше повернутися до мирної праці, прикипає до прицілу своєї "самохідки"...