Хіба Аляска не «исконно русская земля»?

Скоро ювілей путіна. Але навряд чи він готував собі на ювілей такий подарунок.

Хіба для путіна незначна територія України, може бути достойним подарунком, коли він реально претендує якщо не на увесь світ, то хоча б на половину.

Аляска – це зовсім інша річ. Деякі російські патріоти вже почали вивчати обставини продажу Аляски. 

Вони ніколи не визнавали законність цієї угоди, яку підписав цар.

Дуже вони сумують через те, що російський терорист Каракозов, який стріляв в царя Олександра II за одинадцять місяців до підписання цього договору, промахнувся.
Якби терорист Каракозов не промахнувся, то, як вважають патріоти, Аляску не продали б, вона і зараз була б російською.

У цей день 16 квітня 1866 року цар Олександр II разом з своїм племінником завершив прогулянку по Літньому саду і вийшов на Невську набережну. Зверніть увагу – охорони у імператора не було взагалі! Тільки тротуаром вдалині ходив поліцейський, а біля царського екіпажу його чекав жандармський унтер.
Біля екіпажу зібралась невелика група людей, щоб побачити царя. Олександр II підійшов до свого екіпажу, підібрав поли шинелі і намагався сісти в карету - і в цей час пролунав простріл.
Терорист промахнувся, але, як вважають історики, цей постріл терориста розсік навпіл російську історію.

Якби там не було, але саме цей цар підписав договір про продаж росією Аляски – США за 7,2 млн доларів. В травні 1867 року президент США Джонсон підтримав цю угоду. Як би до цього хто не ставився, але заради такого подарунку путіну можна було б подумати, і деякі російські патріоти вже думають, щоб в суді оскаржити цей договір продажу Аляски тим, що була порушена, наприклад, процедура, зокрема - тим, що підписаний договір був переданий на ратифікацію в палату представників США, сесія якої закінчилася в цей же день, а для ратифікації цієї угоди сенатом США була скликана надзвичайна сесія. Це при певних умовах, може розглядатись як порушення, оскільки ратифікація угоди про купівлю Аляски повинна бути ратифікована обома палатами конгресу США.

Це, так би мовити юридичний аспект, їх може бути багато. Але, якщо вдатися до юридичного спору, то виникне питання, а який суд має його розглянути? Це складне питання, але не для путінських юристів. Хіба у москві мало судів?
Або чому не можна піти по вже проторенній доріжці – видати жителям Аляски російські паспорти з усіма наслідками, які вже є в Україні.

Хіба важко путіну буде знайти мешканця Аляски, який скаже, що хоча у нього в кишені паспорт громадянина США, але душею – я з росією, оскільки він нащадок руських, які відкрили Аляску, тут є руські люди, руські церкви, і з росією їх розділяє лише Берінгова протока шириною 68 кілометрів.

Від путіна, як показують реальні події, можна чекати будь-чого і будь-яких рішень. 

Але знову звертаюся до наших американських друзів: невже ви думаєте, що путін не може розіграти карту Аляски. Може! Не повинно бути будь-яких сумнівів.