Хочу дам зброю, хочу – не дам...

Кілька днів тому вдруге, без попередження, Пентагон раптово зупинив постачання Україні життєво необхідної зброї, в тому числі оборонної. Це рішення стало шоком і для України, і для європейських лідерів. Замороження постачання американського озброєння та боєприпасів сталося на тлі масованих атак по мирних мешканцях та цивільній інфраструктурі. Це не партнерство, це знущання і злочинне шкідництво. Це ницість і підлість. Це ніж у спину Україні, яка стікає кров’ю.

Це зрада. Зрештою, від Трампа іншого годі чекати, але, на жаль, від розуміння масштабу трагедії, яка прийшла разом з перемогою на президентських виборах в Америці цього огидного персонажа, легше не стає. Біда у тім, що Україна не знає, як давати собі раду з “другом путіна” Трампом, як унеможливити або принаймні мінімізувати масштаби цієї халепи. Чи може українська влада хоч якось вплинути на цю ситуацію? Навряд. Бо усі зустрічі та спілкування Трампа з Зеленським, окрім гарної картинки, як у Ватикані, чи оптимістичних коментарів, як після зустрічі на саміті НАТО, жодного практичного результату не дали.

Радше навпаки. Саме після саміту НАТО у Гаазі, де, здавалось би, все пройшло гладко, Трамп був, на диво, адекватним, зустрівся та ґречно поговорив з президентом України Володимиром Зеленським, а на пресконференції пообіцяв українській журналістці, у якої воює чоловік, що, можливо, передасть Києву системи протиракетної оборони Patriot, зробив з точністю до навпаки – заблокував постачання озброєння. І зробив це в максимально лукавий спосіб, мовляв, робимо ревізію своїх запасів, які “мають відповідати оборонним пріоритетам США”… Як кажуть, з такими друзями і ворогів не треба…

Україна опинилась у заручниках облудливого брехуна. Після зупинки поставок зброї, яку, до речі, виділив ще президент Джо Байден, Трамп почав викручуватися, мовляв, він такої команди Пентагону не давав. Хоча усі розуміють, зважаючи на авторитарні методи правління нинішнього господаря Білого дому, що без його вказівки там папірця не перекладуть з місця на місце… Згодом Трамп заявив про наміри відновити постачання зброї. І тут ключове слово – наміри. Тобто постачання зупинили миттєво, попередньо не оголошуючи про такі наміри. А відновлювати, вочевидь, будуть довго і нудно. І не факт, що ці наміри втіляться у реальні дії.

Чи може українська влада якось вплинути на цю безнадійну ситуацію? Навряд. Але намагатися треба. Хоча б для початку мала би врешті-решт змінити посла України у США, оскільки адміністрація Трампа вкрай негативно сприймає пані Маркарову. А також не посилати на переговори в Америку з тупою впертістю керівника Офісу президента, одіозного пана Єрмака, на якого там стійка алергія, а знайти когось більш доречного до цієї форс-мажорної ситуації. Але біда у тім, що, на жаль, яке в Україні їхало, таке в Америці і здибало…