Умиротворення Трампа, або Хто похвалить його більше за всіх...

Ми достеменно не знаємо, чи Трамп – агент впливу путіна, чи був свого часу завербований або куплений. Але бачимо, що чимало його дій йдуть у фарватері інтересів росії. І якщо простежити поведінку путіна та його найближчого оточення щодо Трампа, то побачимо очевидне: вони завжди, ще під час його першого президентства, йому грубо лестили. Іншими словами, маніпулювали Трампом через улесливість. І, як бачимо, це працює безвідмовно. Згадаємо, як Трамп кілька разів публічно хвалився, що путін його поважає, вважає “мужньою людиною”. Ба більше! Хвалився, що путін називав його генієм.

Згадаймо також про портрет Трампа, який путін передав йому через Віткоффа. Цим портретом американський президент тішився як мала дитина. Віткофф тоді сказав, що Трампа зворушив цей подарунок. Нагадаю, на цьому портреті Трампа зображено з піднятою догори правою рукою після замаху. У такий спосіб російський художник Нікас Сафронов на замовлення кремля зобразив хороброго і незламного Трампа. Все, як той любить...

А пасаж путіна, що він молився за Трампа у церкві, коли на ще тоді кандидата у президенти було здійснено невдалий замах...
Робіть приємне Трампу – хваліть його, робіть подарунки, погладжуйте і почухуйте його роздуте его, і отримаєте від нього все, що побажаєте. Все вкрай просто, коли маєш справу з нарцисом і хвальком, який повністю позбавлений такої риси, як сором, і не має щодо себе критичного мислення.
Запопадливість і підлабузництво процвітає в авторитарних і тоталітарних країнах, там це абсолютно нормальна, навіть життєво необхідна практика. 

Тому не дивно, що путін так легко володіє цим “мистецтвом”. У демократичних країнах така поведінка вважається непристойною і неприйнятною. Тому стримані європейські політики дратували Трампа.

Нарешті і вони збагнули, що бавитися у класичну дипломатію з Трампом не варіант, діла не буде. Наступивши на горло “власній пісні” і власним принципам, озброївшись приказкою, що мета виправдовує засоби, європейські країни-члени НАТО вирішили усіляко підігрувати і ублажати американського союзника. І, о диво, зміна тактика дала швидкий результат.

Саміт НАТО у Гаазі міг закінчитися катастрофою. Європейці боялися найгіршого: заяви Трампа, що Америка покидає Альянс. Він міг. Тому організатори саміту, як кажуть, дмухали на холодне. Президент США приїхав на саміт у поганому настрої, але розкішний прийом і суцільні компліменти на його адресу з боку організаторів розм’якшили Трампа. Генсек НАТО Марк Рютте не соромився хвалити американського гостя за все на світі.

Він назвав його “татком”, який часом змушений виховувати нечемних дітей (мав на увазі конфлікт між Ізраїлем та Іраном). І ще казав багато приємних слів, які лягали бальзамом на душу американського гостя. Не обійшлося без королівського подарунка. Трамп хотів чимшвидше покинути саміт, але йому зробили пропозицію, від якої він не міг відмовитись – переночувати у королівському палаці. Це був безпрецедентний жест. Трамп поїхав задоволений. Катастрофи вдалося уникнути...

Подібну тактику обрав і американський сенатор Ліндсі Ґрем, який є давнім прихильником України. Впливовий республіканець знайшов свій ключик до Трампа – потрібні слова у потрібному місці. На щастя, сенатор добре грає у гольф. Саме під час улюбленої гри Трампа у невимушеній і комфортній атмосфері Ґрем пояснив президенту, що путін водить його за ніс. А переговори – лише спосіб дурити Америку і тягнути час. Закінчувати війну кремль не збирається. Тому сенатор пропонує Трампу такий собі кий у вигляді законопроєкту, який має налякати путіна.

Бо ж наразі Америка не має жодного дієвого механізму впливу на нього. І тут в руках американського президента з’являється застрашливий кийок, яким той може лякати і путіна, і його союзників. Йдеться про законопроєкт, який дає президенту можливість накладати драконівські санкції (мито в 500 відсотків) на країни, які купують товари у росії.

А хитрість Ґрема полягає у тому, що законопроєкт не тягне за собою обов’язкових санкцій щодо росії, бо остаточне рішення застосовувати ці санкції залишається за президентом. Він – “хазяїн-барин” вирішувати, за ним – останнє слово. Знову все, як любить Трамп...