Олександр Усик виходить на політичний ринг

«Блискучий політичний ліфт»

Авторитетний американський політексперт з українським корінням, професор Ігор Айзерман стверджує, що у США «ніхто не помітив, що була така зустріч». Мовляв, Трамп з його пристрастю до силових видів спорту любить зустрічатися зі знаменитостями. Ну, зустрівся з Усиком, то зустрівся. Аналітик вважає, що не слід шукати якогось політичного підтексту у цій зустрічі.

Дозволимо собі подискутувати щодо цієї тези. Багато що вказує на те, що гість з України, переступаючи поріг Овального кабінету, мав певну місію. Оглядачі звернули увагу на кілька промовистих деталей. Найперше на міцне рукостискання і цілеспрямований погляд чемпіона, що нагадувало боксерську «дуель поглядів». Одягнутий Усик був «по-президентськи», під Зеленського. «Неважливу» особу навряд чи запросили б у святая святих — штабквартиру Міністерства оборони США. І навряд чи супроводжував би її колишній спецпредставник американського президента в Україні генерал Кіт Келлог. Кажуть, що це саме він організував цю зустріч.

Після розмови з Трампом начебто «аполітичний» Усик виступав на саміті американської консервативної організації Independent Women. І зробив кілька заяв, яких ніколи від нього не чули, явно спрямованих на те, щоб сформувати в очах широкої аудиторії позитивний імідж. Усик раптом почав говорити про важливість української мови для формування ідентичності нашого народу. Зізнався, що колись розмовляв тільки російською, що «багато жив у пропаганді», яка з ним «гралася». А тепер усвідомив, що мова — це зброя, яка робить його тим, ким є! Кажучи про українську ідентичність, про мову, історію, культуру, Усик сказав, що росія хоче все це знищити. Виступив проти того, щоб Україна поступалася росії своїми територіями.

Учасників саміту Усик розчулив розповідями про ворожі ракети і дрони, які літають над його домом. І згадками про свою родину, яка вимушена ховатися в укритті. Це був явно не експромт з боку чемпіона. Відчувалося, що месиджі американській публіці для Усика готували досвідчені політтехнологи. Із прицілом на його політичне майбутнє.

Схоже, про нього український боксер почав думати значно раніше. Згадайте: на ринг виходив у гетьманських одностроях з булавою. Рік тому запрошував Трампа тиждень пожити у своєму будинку — щоб той відчув атмосферу воєнного Києва, щоб зрозумів, як в умовах російської агресії виживають українці.

Піарходом можна вважати рішення Усика у 2023 році стати гравцем, а згодом віцепрезидентом лідера українського футболу — житомирського «Полісся», яке очолює один з найвідоміших олігархів, співвласник торгової мережі АТБ Геннадій Буткевич (кажуть, саме з його подачі Усик пробує освоїтися у великій політиці). В одному з недавніх інтерв'ю спортсмен заявив, що ще кілька років займатиметься боксом, а потім у нього будуть «плани попрацювати на державу». Коли журналіст жартома перепитав, чи не думає Олександр балотуватися у мери Конотопа, прозвучала відповідь: «Я нижче президента не збираюся нікуди йти». До речі, вудочки до Трампа Усик закинув ще у 2025 році, через Володимира Зеленського передавши йому один зі своїх чемпіонських поясів…

Немає нічого крамольного у тому, що знаний спортсмен вирішив розпочати політичну кар'єру. Але питання у тому, наскільки щирий і підготовлений він у цьому бажанні. Наскільки послідовний у своїх поглядах і чи з часом не поміняє їх як боксерські рукавиці. Українці пам’ятають, як свого часу Усик довго вагався, перш ніж відповісти на запитання «Чий Крим?» Називав це питання провокативним. Врешті назвав український півострів… «Божим».
А як розцінювати такий пасаж Усика про необхідність діалогу з росіянами: «Мені політика взагалі не подобається. Спілкування, чисте людське спілкування! Ми повинні домовлятися. У нас є мізки, у нас одна кров, вона червона. Усе руйнує наше его й відсутність Бога в нашому житті».

Щодо Всевишнього. Усик є відвертим прихильником промосковської церкви в Україні. Чомусь вперто не бачить руйнівної ролі церкви, яка справедливо вважається філією фсб росії, і молиться в її храмах.

Усику начебто не подобається політика, але він у ній крокує вже широкими кроками. За даними соцілогічних досліджень, за рівнем довіри до себе боксер іде на другому місці після Залужного. Вже випереджає Зеленського…

Досвідчений український політик Роман Безсмертний називає Усика «несистемним політиком». І додає: «Наші люди завжди полюбляли осіб, які вриваються у наше буденне життя. Але, з точки зору інтересів суспільства, політика повинна бути скучною. Політики повинні вміти забезпечувати вміле керівництво державною машиною і забезпечувати вирішення проблем, а не веселити суспільство».

На думку Безсмертного, рукостискання з лідером Сполучених Штатів, тим паче в Овальному кабінеті, «дає миттєві блискучі політичні ліфти. Той, хто прораховував ці кроки, явно думав: якщо Усик навіть не схоче нині балотуватися, життя змусить його це зробити».
Ну, і оцінка політоглядача Сергія Руденка: «Найгірше не те, що про можливий похід Усика в політику нині почали говорити експерти. Найпечальніше те, що сам Усик вже повірив, що може стати президентом України».

«Зустріч з Трампом могла відбуватися на комерційних засадах…»

Політичні перспективи Олександра Усика для «ВЗ» оцінює директор Інституту світової політики Євген Магда.

— Президент Трамп дуже зайнятий врегулюванням світових конфліктів. Як у його робочому графіку знайшлося «вікно» для зустрічі з українським спортсменом? Хто міг посприяти такій розмові, організувати її?

— Трамп любить зустрічатися з відомими людьми. Для нього боксер з такою яскравою репутацією був гарним приводом для спілкування. Усик зустрівся з Трампом напередодні його 80-річчя, потім брав участь у святкуванні цього ювілею. Це достатньо високий рівень контактів. За цим стоїть потужна робота лобістів Усика, а з іншого боку — команди Трампа, яка шукає інших переговорників для України, дивиться на перспективи. Загалом не хотів би множити конспірологію від однієї зустрічі, бо це нікому нічого не дає.

— Білий дім, як і сам Усик, не повідомляли про зміст розмови. Крім великого спорту, вони могли спілкуватися про велику політику? Зокрема — про українські справи?

— Якщо про щось Усик на цю тему і говорив, то робив це з іншими людьми із команди Трампа. Не із самим президентом. Не виключаю, що зустріч з ним відбувалася на комерційних засадах. У тому сенсі, що за можливість зустрітися з Дональдом Трампом лобісти отримали круглу суму грошей (за даними «Дзеркала тижня», така зустріч офіційно коштує від одного до п’яти мільйонів доларів — І. Ф.) Не зовсім розумію, для чого це зараз потрібно Олександру Усику. Хіба що намагається дуже швидко вибудовувати свою політичну кар'єру.

— Чи не приглядається Білий дім до Усика як до одного із ймовірних кандидатів у президенти? Чи не бачимо ми активну розкрутку потенційного кандидата у президенти?

— Наразі нема про що говорити, бо не знаємо дати президентських виборів в Україні. Тому наївно думати, що Усик обов’язково стане кандидатом у президенти. Але… З Усиком у Вашингтоні активно спілкувалися представники Atlantic Council Адріян Каратницький і Мирослава Гонґадзе. Олександр з’явився у Пентагоні, зустрівся з генералом Келлогом, це теж дуже цікаво. Виступив на засіданні Independent Women. Причому, виступив із самокритичною позицією, мовляв, був жертвою російської пропаганди. Це правда, бо Усик народився і виріс у Криму. Тож факт цих американських зустрічей Усика як кримчанина достатньо цікавий. Якщо у його розмовах прозвучало «український Крим», тоді розмови мали сенс.

— Хто може бути особливо зацікавлений у тому, щоб на Усика звернули увагу українські виборці? Політики із Заходу чи зі Сходу? Дехто побоюється, щоб Усик не виявився такою собі російською «консервою»…

— Давайте в умовах війни не будемо вішати ярлики на людей, які ще не стали політиками, але завдяки чиїм спортивним досягнення український прапор майоріє достатньо високо… Не знаю, хто сьогодні ставить на Усика. Але те, що його поява у політиці - не випадкова, я переконаний.

— Чи міг наперед знати про зустріч Усика з Трампом президент Володимир Зеленський? Чи міг наш президент щось радити, до чогось схиляти Усика у цій розмові з Трампом?

— У такий варіант не вірю. Не думаю, що Усик після того, як віддав Зеленському свій чемпіонський пояс, щоб той подарував його Трампу, ще більше щось робив у цьому сенсі. Не думаю, що Зеленський про щось просив Усика. Чинний президент взагалі не схильний у когось щось просити.

— Зважаючи на неоднозначний політичний бекґраунд Усика, на його симпатії проросійській церкві в Україні, чи є у нього шанси вийти на політичний ринг і перемогти на ньому?

— На політичний ринг може вийти хто завгодно. Інше питання у тому, наскільки людина до цього підготовлена, наскільки успішно комунікуватиме, як розмовлятиме з різними політиками і, насамперед — з громадянами України. Багато політиків, з одного боку, для нас є добре відомими. А з іншого, політичне електоральне поле сильно переоране. Його повністю змінили понад півтора тисячі днів війни. Говорити зі 100-відсотковою впевненістю, що і як воно буде, не візьмуся.

Шанси балотуватися є у всіх, вони ці можливості використовуватимуть. Шанси досягнути успіху так само є у багатьох, вони цього прагнутимуть. Чи зможе Олександр Усик сформувати прийнятну програму для потенційних виборців? Судячи з тих його експериментів з історичними образами, в яких виходив на ринг (козацький, гетьманський образи), шукатиме своє місце у політикумі. Завжди є запит на нових політиків. Але ніхто не знає, коли в Україні розпочнеться президентська кампанія. Якщо умовну партію Усика почнуть ставити у соціологічні рейтинги поряд з умовними партіями Буданова, Залужного, то це означатиме, що зацікавленість в участі Усика у політичному житті України є. І фінансові ресурси під людину відому збирати буде легше, ніж під особу, яка тільки-но починає свою політичну кар'єру.