Фізкультура, агрономія, дроноводство: або навіщо ми женемося за всім одразу

Моє маленьке "але".

В срачі про "чи потрібен будь-який шкільний предмет як обов'язковий для усіх" проблема навіть не в тому, який предмет.

Проблема в тому, що у нас дофіга людей щиро вірять, що можна впихнути в голову підлітка будь-який обсяг корисних знань. Тому краще впихувати все відразу і компроміси тут неприйнятні.

Навіть коли мова йде про суто гуманітарні дисципліни - та ж фігня. Вигадати обов'язкове вивчення в загальноосвітніх школах кількох іноземних мов могла лише людина, що не володіє жодною іноземною - і навіть серйозно не намагалася вивчити. Бо це класична ситуація "замість середнього знання однієї буде нульове знання кількох". За двома зайцями поженешся - розрив меніску спіймаєш.

Бо насправді є дві правди:

1. Не існує навчальної дисципліни, крайню потребу якої неможливо було б аргументувати за певної натяжки. Якщо ступінь натяжки в нас "філологам потрібна математика для опанування статистичних методів", то всім потрібно все і для вступу в будь-який виш потрібний увесь табель, ще й з додатками. Філософія, фізкультура, агрономія, анатомія, дроноводство. Особливо дроноводство.

2. Ліміти одночасного вивчення є. В когось більші, в когось менші. Але якщо ви спробуєте готувати з дитиноньки універсального солдата, ви матимете дуже задовбаного солдата, що ризикує сильно відстати від більш спеціалізованих однолітків на кар'єрній драбині, ще й на психологів розориться.

Такі справи.

Джерело