Опис туберкульозу знаходили ще в єгипетських ієрогліфах

Туберкульоз — інфекційна хвороба, яку спричиняють мікобактерії туберкульозу (бактерії комплексу Mycobacterium tuberculosis). Найбільш поширеним є туберкульоз легень, але недуга може вражати й інші органи та системи організму, крім волосся та нігтів.

Передається туберкульоз від людини, яка має відкриту форму туберкульозу (з активним бактеріовиділенням), до іншої людини повітряним шляхом під час кашлю, розмови, чхання тощо.

До XX ст. туберкульоз часто називали «сухотами», і він був практично невиліковний.

Він згадується в законодавчих документах жителів Вавилону. У залишках кісток древніх людей знаходили сліди туберкульозного ураження. Опис хвороби знаходили в єгипетських ієрогліфах, старих перських книгах, індійських ведах. У вавилонських законах Хаммурапі (початок II століття до н. е.) встановлено право на розлучення з жінкою, якщо вона захворіла на сухоти. Давньогрецький лікар Гіппократ наприкінці V – на початку IV століття до н. е. описав прояви туберкульозу та описав його патогенез, але вважав, цю хворобу спадковою, оскільки вона вражала цілі сім’ї.

Арістотель першим описав туберкульозний горбик, а Клавдій Гален у Римі стверджував, що ця хвороба є заразною. Вже на початку XIX ст. лікарі почали вивчати причини і розвиток «сухот» та намагалися їх лікувати. А саме відкриття збудника туберкульозу належить німецькому мікробіологу Роберту Коху, який виявив власне Mycobacterium tuberculosis у 1882 році, за що отримав у 1905 році Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини. 

Джерело