За критику священник пообіцяв відправити жінці… панахиду

Кажуть, світ в останні місяці немовби збожеволів. Намагаюся не брати близько до серця такі емоційні оцінки, але після вчорашнього перегляду одного із дописів у Фейсбуці, погоджуюся: багатьом з тих, кого вважають світовими чи місцевими авторитетами, щось таки ніби пороблено…

На Тернопільщині і далеко поза її межами добре знають 40-річного священника Олексія, так би мовити, представника нової генерації - дуже діяльну людину, на рахунку якої чимало добрих справ. Він, одинак, усиновив трьох хлопців-сиріт, а тепер збирається взяти під своє крило і четвертого. Колишній культпрацівник, а нині слуга Божий привертає увагу парафіян своїм натхненним словом у храмі і поза ним. І ще багатьма своїми діяннями: паралельно працює менеджером в агрофірмі, дружить з лопатою, молотком, пилкою, кельнею. Прекрасно куховарить, співає, любить квіти, подорожі. Чи не щодня проводить через Інтернет повчальні духовні розмови, оприлюднює у соцмережах світські відеоблоги ледь не про кожний свій крок. Має у Facebook 689 тисяч підписників! Священника визнавали у рідній області «людиною року», він є героєм сотень публікацій і ефірів. Кілька років тому писав у «Високому Замку» про нього і я…

Але з часом мене почало проймати відчуття, що герой моєї публікації став зловживати своєю популярністю, експлуатує образ добродійника. В його діях (хотів би помилитися) з‘явилося багато постановочного, штучного, надуманого, спекулятивного, а у словах - безапеляційного, зверхнього.

От, скажімо, взявся священник будувати хату одному зі своїх синів. Зі старої оселі зробив нову. Поза сумнівом - добра справа. Але навіщо рекламувати через Фейсбук супермаркети, в яких отець купував будматеріали? Складається враження, що зробив цю відеопромоцію тому, що отримав суттєву знижку на товар? Чи немає тут конфлікту інтересів?

Із минулої своєї професії священник зберіг навики артистизму. І коли виходить в ефір зі своїми звітами, порадами, то явно демонструє цю театральність. Священника знімають за якоюсь фізичною роботою, він ніби весь зосереджений на справі, ніби не помічає камери. А потім його перериває оператор (напевно, один із синів), запитуючи: «Священнику Олексію, чим ви зараз займаєтеся?» Ці слова немовби застають отця зненацька, він картинно переводить подих і починає розказувати про чергове своє досягнення…

Такими ж натягнутими виглядають його відповіді на питання, що стосуються різних забобонів. Священник іноді переходить ледь не на базарний крик, чути кпини на адресу людей, які піддаються фобіям - куди тільки вивітрилася його пастирська зваженість?

Багато читачів, помічаючи цю награність, роблять зауваження священнику - варто було би бути скромнішим, зичливішим до людей. На критику отець ображається. У наступному блозі може кинути докір опонентам.

А недавня реакція отця Олексія, думаю, приголомшила не тільки мене. Вдові-пенсіонерці з Луцька Вірі Чепчук не сподобався відеоблог, в якому згаданий священник із самого ранку на порозі вітає із 50-річчям «татову дружину». А та навіть не покликала його до хати - як годиться у таких випадках. Ці та інші деталі викликали багато запитань у читачів. Пані Віра дорікнула священнику: «Скільки можна піаритися? А коли тоді проводить службу?» Священник на це зауваження відповів, відверто кажучи, по-хамськи, брутально: «Можу вам якщо хочете панахиду хоть зараз відслужити, дзвоніть!»

У цій репліці, тон якої неприпустимий для будь-якої людини, для служителя культу - і поготів, не просто цинізм. В ній явно простежуються елементи погрози. Священник вже готовий поховати жінку, яка висловила незручну для нього думку. Як це в’яжеться із християнською мораллю, етикою і місією душпастиря?

Здивувала і реакція загалу на такий «опус» отця - під його словами було багато вподобайок. Прихильники «легендарного» добродійника вважають, що, принизивши цю жінку, панотець Олексій вчинив правильно, що це - річ цілком нормальна.

Тому й мушу частково погодитися з думкою, озвученою на початку цього тексту - світ божеволіє…