Так і не второпав, до чого тут Карпати

«Картопля, цибуля, олія рапсова, соняшникова, модифікований рисовий крохмаль, сіль». Тут для мене загадка: навіщо аж два види олії? І навіщо крохмаль, який і так є в картоплі? Якщо її відтиснути, рідину злити, то на дні він і залишиться. І чому саме рисовий?

Але це не все, бо є ще «грибний соус». О, подумав я: мабуть, гриби будуть з Карпат. Коли глядь: «печериці свіжі, цибуля ріпчаста, вода свіжа, гливи свіжі, вершки з коров'ячого молока, олія соняшникова рафінована, вино виноградне біле сухе, сіль кухонна, гриби шиїтаке мелені (???), часник сушений мелений, перець чорний мелений, масло вершкове, борошно пшеничне, сіль кухонна».

Отже, це тепличні печериці і гливи разом з японськими грибами мають Карпати представляти? А вино бодай закарпатське? Так звана «цибуля ріпчаста» – це покруч з московитської, бо по-нашому буде цибуля в головках або городня.

Але одного соусу замало. Бо є ще «соус соєвий: вода, соєві боби (цілі???), пшениця (в зернах???), цукор, сіль, регулятор кислотності, оцтова кислота, цукровий колер, підсилювач смаку глютамат натрію, консервант: бензоат натрію)». Яка смачненька хімія!

Та є там і третій соус «сметанковий (сметана, вершки з коров'ячого молока нормалізовані, закваска бактеріальна)».

Одне слово, краще я зі своєю канапкою їхатиму, як таке їсти.

Так і не второпав, до чого тут Карпати. А рецепти для залізниці розробив наш всюдисущий Євген Клопотенко.

І тут згадалося, що він у Японії хотів відкрити ресторан борщу. Та не вдалося. Мабуть, борщ був без шиїтаке. Тепер підуть шиїтаке в деруняки.

Джерело