Ми живемо в «мерехтливій свідомості»

Віталій Чепинога
- 30.12.2024, 12:00
- 731

Новини, месенджери, телеграм-канали, меми, рілси, тіктоки. Текст понад один абзац – нестерпний, відео більше 10 секунд – нестравне. Все, що не з двох слів – втомлює. В цих мерехтливих процесах ми потроху втрачаємо свою людську сутність – вдумливість, розважність, ґрунтовність

Італійці свого часу придумули slow food, на противагу «фастфуду». Мабуть, настав час і для slow think.

Не слухайте Кокотюху. Треба змушувати себе думати про серйозні речі, читати серйозні, «нецікаві» і нудні книги. Навіть Джойса з Кафкою. Іноді навіть через силу, з самопримусу. Треба чинити над собою інтелектуальне свавілля і наругу. То - добре діло!

Дивився зранку відреставровану і доцензурну версію «Колір гранату» Сергія Параджанова. Фільм триває трохи більше, як годину, але з незвички видається, що три дні. Однак по тому відчув абсолютний кайф. Це великий шедевр україно-вірмено-грузинського режисера. Якщо хто коли бачив і порізану версію, то це – дві різні роботи, дві інші художні і естетичні сутності.

Потім читав книгу на 800 сторінок. «Лебедина зграя» Василя Земляка (видавництво «Віхола»). А хто знає про Василя Земляка взагалі щось? Давайте будемо відверті: дуже мало людей знають… Такі люди, як Василь Земляк, Валерій Шевчук свого часу вперше відійшли від «соціалістичного реалізму» і проторили новий, окремішний шлях літературі українській, як зазначила в передмові Віра Агеєва.

В «Лебединій зграї», всупереч настановам комуністичної партії, все химерне, чудне й позірне. Не радянське. Філософ Фабіян і його козел на таке ж ім’я. Дільничий Пилип Македонський…

Ну, і звісно ж, мабуть, вже хтось здогадався, що саме за мотивами «Лебединої зграї» Василя Земляка, в 1979 році Іван Миколайчук зробив один з українських кіношедеврів ХХ століття – «Вавилон ХХ»!

Джерело