Проблема значно гірша і ширша, ніж один бойко чи ОПЗЖ

Перше. Половина рашистів (а може і більше) - не отримали жодного покарання. Всі ті, хто тягнули Україну в прірву війни та знищення, досі спокійно гуляють на волі. Хтось перемалювався. Хтось вичікує/або вже почав діяти.

Всі ці політики, ведучі медведчуківських каналів, «експерти-рашисти» та інша погань - де вони? Сидять спокійно на Ютюбі. Сидять в Раді. Ходять по наших вулицях. І насміхаються над нами.

Просто ржуть. Бо лише українці і держава Україна може так потакати ворогам та зрадникам.

Вже мовчу про купу блогерів-рускоміровців, які і не припиняли тягти сюди «русскій мір». А мали б сидіти. З реальними термінами.

І так, хтось скаже, що це «недемократично». Але це питання виживання нас всіх.

Друге.

Не було прийнято ЖОДНИХ Законів, які б забороняли цим людям знаходитись в Раді, балотуватись, голосувати.

Законопроєкти, які припиняють повноваження депутатів з ОПЗЖ/партії Шарія/Опоблоку/Наш край/Давєряй Дєлам та інших - роками лежать у ВР, ніхто не голосує. Бо хто ж буде підголосовувати монобільшості?

Питання лише, що це ціною країни та її майбутнім.

Третє. І не менш важливе.

Це частина народу, яка досі молиться на рашистське. На рускій язик. На пушкіна. Люди, які «слушают» русскую музику (платячи в бюджет рф) чи дивляться раша-фільми. Які досі дивляться московських блогерів та експертів. Це і є аудиторія для бойків та арєстовичів. І це є чудова аудиторія для самої росії/кремля.

Наша неефективна українська політика боротьби з російським фактично зазнала фіаско. Бутафорні дії, відсутність комплексних заходів щодо нейтралізації рашистського під час війни - породжують бойків чи інших йому подібних.

Джерело