Гроші у баби та діда ховалися в різних таємних місцях. Всі схованки я знав

Суботні гроші.

Щосуботи дід з бабою щитали гроші. Це було їх любиме заняття.

Баба Тетяна продавала клубнику й тютюн, в’язала віники, дід робив на продаж дерев’яні ложки й ковганки, різав свиней у людей. Дід з бабою були багаті.

— Давайте я пощитаю! — предлагав я дідові з бабою.

— Ти так пощитаєш, що ми ше й должні останемся, — казав дід Андрій. Дід мене знав.

— Нащо вам гроші, як ви нічого не купляєте? — заходив я з іншого боку.

— Не твоє собаче діло, — відповідала мені не учтиво баба.

Гроші ховалися в різних таємних місцях. Всі схованки я знав.

— Хрен ти від нього заховаєшся, — бідкався й визнавав дід.

Моє улюблене місце було в курнику. Там баба ховала від мене літрову банку з «білою» мєлоччю. Траплялися навіть цілі залізні рублі з Леніном. Я називав то «брудні гроші», бо банка була засрана курми.

Під час фінансових операцій за мною спостерігав півень. Півень готувався істерично закричать і викликать паніку на ринках. — Цить, тварино дурна! — казав я півню…

Коли я виходив з курника, мене іноді стрічала баба.

— Що ти там робив? — питала баба.

— Дивився, чи яйця є, — відповідав я бабі.

— Та й шо? Є? — інтересувалася баба.

— Нема, казав я…

— А йди ближче, я тебе щось спитаю, — наївно пропонувала мені баба.

— Нехо, — казав я.

— Падлюка, — казала баба…

Джерело