Наша глобальна проблема — це не новий-старий президент США Трамп, а криза державного управління

Трамп 2.0

Фейсбук рясніє помиральними ямами в стилі «я в траурі» та «буде ще гірше».

Тож питання перше. Чому і хто вирішив, що у разі перемоги Гарріс нам було би дуже добре? У пані Гарріс нуль досвіду роботи стосовно Східної Європи. Друге — я засумнівалась у її перемозі, коли вона злила дуже сильну кандидатуру на посаду віцепрезидента Джоша Шапіро — дуже лояльного до України губернатора Пенсильванії. А чому злила, бо він консервативний єврей та прихильник Ізраїлю. А Камала і її штаб хотіли голосів фріпалестайнерів. Це кадрове рішення стало вирішальним, чому Трамп таки здобув перемогу у ключовому штаті.

Друге — наша глобальна проблема це не новий-старий президент США Трамп. І навіть не посилення республіканців у Конгресі та Сенаті. Наша біда — криза державного управління імені Зеленського та Єрмака.

Чому так? Зеленський присвоїв собі єдиному подвиг українського народу 2022 року. По суті разом із Єрмаком вони узурпували собі імідж незламних переможців, напʼялили чуже хакі — запхавши кращих офіцерів подалі у дупу — тому не дивно, що Україну рівняють по цих двох. І така Україна не збуджує західні еліти. Перетворити націю добровольців на шпальтах в націю ухилянтів — це ж точно не американські еліти зробили. А хто? Небажання Банкової вникати в економіку воєнного часу.

Хто там пише «буде ще гірше» — а що хорошого було останні десять років? Червоні лінії, небажання ескалувати і обійми із Салліваном? Обіцянки в стилі Обами за все хороше і проти всього поганого? Таке собі, якщо чесно.

Як нам перемогти?

1. Перше. Перемога Трампа — це перекидання частини відповідальності та витрат на зброю та оборону на Європу. І тут уже ми маємо продати свій реальний бойовий досвід кожному з максимальними вигодами.
2. Друге. Нам доведеться налагоджувати мости з Конгресом та Сенатом, де буде ренесанс республіканців. Нам потрібно буде посилити присутність різних голосів у Нешвіллі та Техасі, Огайо та Санта-Барбарі. У кожному місці, де буде лазити американський сенатор та конгресмен, який має популярність, гроші і контакти зі збройною промисловістю — там має бути українець в краватці із папкою з бізнес-планом. Нам має бути похер на сексуальні, етнічні і релігійні погляди цих людей — ми мусимо стати своїми і корисними.

Також варто перестати гидувати церковними громадами і наступні роки показати себе як престижних християн, які тут будували «золоті куполи» — поки на болотах жаби квакали. Якщо треба поспівати церковні гімни з Майком Джонсоном, то алілуя браття. Якщо треба буде публічно попросити вибачення за взаємні образи зі Спартц — теж варто буде зробити. Бо ця жінка виграла вибори на голосах американських асоціацій власників зброї — тобто потенційно це люди, які зацікавлені у розвитку свого ВПК і контрактах на мільярди.

Це цікавий виклик на майбутнє, який точно потребує багато рук і якісних умів. І в нас немає іншого вибору, як працювати з цим. Бо опускання рук і заяви, що всьо, це просто люди, які не люблять українців — максимально тупо. Любити себе маємо ми самі, а не політики чужої країни.

Тому я не в траурі. Бо точно знаю, що наша біда не в Білому домі, а в самих собі. А стосовно роботи з новими елітами США — це дуже цікавий виклик. Такі челенджі нікому і не снились, гарний виклик для нашого покоління.

Джерело