Вибори в Грузії: опозиція готується до перемоги, а влада… готує фальсифікації?

Раніше «мажоритарка» грала на користь проросійській партії «Грузинська мрія». Маючи велику перевагу на одномандатних округах у провінції, насамперед у сільській місцевості, «мрійники» легко забезпечували собі більшість мандатів… Але «мажоритарки» вже немає, а на виборах суто за партійними списками, свідчать дані соцопитувань, у Сакартвело може перемогти проєвропейська опозиція.

Зокрема, за даними опитування, проведеного на початку жовтня соціологічною службою Edison Research, «Грузинська мрія» може одержати завтра 33% голосів виборців. До парламенту також можуть потрапити чотири опозиційні сили — «Єдність» (у її складі — «Національний рух» експрезидента Грузії Міхеїла Саакашвілі) — 19%, «Коаліція «За зміни» (13%), «Сильна Грузія» (12%) і «Ґахарія — За Грузію» (11%). Як бачимо, опозиційні партії можуть одержати 55% голосів виборців — достатньо, аби сформувати новий уряд.

Цей уряд, передбачає створена президенткою країни Саломе Зурабішвілі політплатформа «Грузинська хартія», буде тимчасовим і «технічним». Його головне завдання — відновлення зіпсованих урядом «Мрії» відносин Грузії зі США та ЄС, і повернення Тбілісі на шлях реальної інтеграції до Європейського Союзу. Зурабішвілі каже, кандидата у прем’єр-міністри «технічного» уряду нинішньої опозиції вона вже має, і відразу після виборів розповість, кого саме пропонує. За задумом, «Грузинська хартія» має у випадку перемоги опозиційних партій убезпечити їх від міжусобної політичної сварки, яка завадила би створенню нового уряду. І тим самим подарувала би новий шанс «Грузинській мрії»…

Загалом, під час виборчої кампанії президентка Грузії активно підтримувала опозицію. «У всіх тих людей, які вважають, що єдиний шлях уперед для Грузії — це Європа, є можливість вибрати ту партію, яка ближча до їхніх бажань і смаків, — заявляла Саломе Зурабішвілі. — Кожний голос, відданий будь-якій із цих чотирьох партій, приведе нас до Європи». Президентка також закликала громадян відвідати передвиборну акцію «Грузія обирає Євросоюз», яка відбулася 20 жовтня на площі Свободи в Тбілісі.

«Важливо, щоб люди вийшли мирно й продемонстрували свою волю повернути країні свободу, незалежність і європейське майбутнє», — зазначала Зурабішвілі. Акція відбулася за планом і була масовою.

Отже, перемога в опозиції уже «в кишені»?

Ні, шлях до такої перемоги може бути важким. І не тому, що соціологи помиляються. Судячи з поведінки лідерів «Грузинської мрії», насамперед першого номера її списку, багатія з російським бізнесовим «бекґраундом» Бідзіни Іванішвілі, віддати опозиції владу вони не погодяться… Навіть якщо програють на виборах.

Про такі настрої чинної грузинської влади свідчить, по-перше, її «власна» соціологія. На провладних телеканалах розповідали про те, що на виборах, згідно з даними соцопитувань, впевнено переможе «Грузинська мрія». Одержить близько 55% голосів… Що це, як не інформаційна підготовка до ймовірних фальсифікацій?

І така підготовка триває не лише у ЗМІ. Якраз напередодні голосування уряд «мрійників» ухвалив постанову про стратегічні об’єкти, за блокування яких передбачено кримінальну відповідальність. Серед цих об’єктів, повідомило «Эхо Кавказа», — будівля Центральної виборчої комісії. За її блокування можуть дати до двох років тюрми, за групове блокування (а саме його можна очікувати, якщо грузинська ЦВК піде шляхом українського «підрахуя» Ківалова) — до чотирьох років. А за такі самі дії «з терористичними мотивами» можуть «впаяти» від 10 до 15 років позбавлення волі…

А по-друге, попри свої постійні декларації про наміри продовжувати інтеграцію до Європейського Союзу, останнім часом чинний уряд Грузії зробив усе, щоб така інтеграція стала неможливою.

Як наслідок, кілька тижнів тому посол ЄС у Грузії Павел Герчинський заявив, зокрема, таке: «Члени грузинського уряду далекі від цінностей Європейського Союзу. За правління партії „Грузинська мрія“ країна ніколи не стане членом ЄС». Герчинський наголосив: «Якщо Грузія стане однопартійною державою, країною, де заборонена політична опозиція… Грузія не зможе стати членом Євросоюзу — ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра».

І що зробив після цієї заяви посла ЄС у Грузії перший номер виборчого списку «Грузинської мрії» Іванішвілі? У своєму виступі повторив обіцянку… заборонити головні опозиційні партії (якраз ті, що зараз претендують на перемогу на виборах) — якщо «Мрія» матиме в новому парламенті конституційну більшість.

А ще у жовтні була вкрай жорстка заява міністрів у справах Європи 13 країн-членів ЄС: «Грузія не зможе стати членом Європейського Союзу, якщо грузинський уряд не змінить свій курс. Навіть найменше пом’якшення або інше тлумачення цього чіткого рішення є або помилкою, або просто брехнею». Попри це, чинний уряд Грузії не відмовився від свого трактування відносин із Заходом: мовляв, після виборів і завершення війни в Україні буде «перезавантаження», і Тбілісі за влади «мрійників» поліпшить відносини з Вашингтоном і спокійнісінько інтегрується до ЄС…

Заяву міністрів ЄС спричинив, зокрема, грузинський закон «Про прозорість іноземного впливу» (фактично калька з російського закону про «іноагентів»). Але чинний уряд Грузії удає, що усієї цієї критики з боку ЄС не чує… А значить, попри заяви про наміри інтегруватися до ЄС, робити цього насправді не бажає.

Втратити владу «Мрія» не готова. Навіть якщо програє

«Спалення мостів» у відносинах Тбілісі зі США та ЄС (з Вашингтона також лунала жорстка критика чинного грузинського уряду) означає, зокрема, що втрачати владу, навіть якщо програє на виборах, «Грузинська мрія» категорично не готова. Що фальсифікації голосування й «тлумлення» протестів громадян Іванішвілі й компанія вважають для себе цілком можливим варіантом. Як і повний розрив відносин із Заходом і, як наслідок, остаточне входження на політичну й економічну орбіту кремля. Тобто втрату реальної державної незалежності…

Утім, нагадаю, дані соціологів свідчать про те, що проєвропейська Грузія має шанс перемогти на виборах. Але за те, щоб цей шанс став реальністю, грузинам доведеться поборотися.