У пошуках Ісуса Навина

Давно це було, понад 3 тисячі років тому. На шляху до Землі обітованої лежала річка Йордан. Ісус Навин, що заступив посаду Мойсея на чолі народу ізраїльського, мав якось подолати цю перешкоду. Посередині річки був острів. Ісус Навин спочатку перегородив камінням ту частину річки, що була між ним та островом. Утворилася можливість перевести народ на острів по суходолу. Коли ж всі перебралися на острів, то каміння, що загороджувало річку позаду острова, він використав, щоби перегородити річку між островом та Землею обітованою навпроти міста Єрихон. Тоді вода пішла в них за спиною, а попереду утворилася суша, по якій народ і ступив на обіцяну землю.

Дніпро, у тій частині, що йде від Херсона до моря, є завширшки 450 метрів. Так, це набагато ширше річки Йордан, тож просто камінням його не перегородити. Але за три тисячі років, що минули з часів Ісуса Навина, техніка містобудування та понтонних переправ теж дещо змінилася.

Перемога у цій війні залежить від того чи вдасться ЗСУ звільнити Голу Пристань, яка знаходиться всього на відстані 10 кілометрів від Херсона на другому березі Дніпра.

Це тому, що у разі звільнення Голої Пристані, ворог буде змушений очистити і порт Скадовськ, оскільки захищати його буде неможливо через логістичні проблеми. Російський флот практично виведений з Чорного моря, за на суходолі бракує доріг та й відстань від окупованого Мелітополя до Скадовська сягає 230 км, що робить надання допомоги Скадовську нереальним завданням для окупантів.

Очищення Скадовська від окупаційних військ означає і звільнення всього лівобережжя Херсонщини на захід від траси Р57 площею 2,5 тис. квадратних кілометрів. Це у два рази більше, ніж території, які ЗСУ контролюють у Курській області росії. Але річ навіть не у квадратних кілометрах звільненої площі, а в утворенні потужного плацдарму для звільнення Криму.

Тоді військам загарбників буде вже не до військових дій на Донбасі, Запоріжжі або у Курській області. Крим для них набагато важливіший. Під загрозою втрати Криму вони будуть змушені перекинути усі свої війська з Донбасу до Каланчака, щоби не пропустити ЗСУ до Криму. Тоді увесь фронт переміститься з дуже комфортного для російської логістики Донбасу у найвіддаленіший куточок України, що розташований за 500 км від лінії фронту на Донбасі.

У такому місці, як Каланчак, у збройних сил агресора просто не вистачить логістичних можливостей для підтримки своїх військ. Як тільки наші західні союзники побачать такі проблеми агресорів, вони збільшать постачання зброї для ЗСУ у кілька разів навіть без прохання нашого уряду. Бо всі полюбляють переможців, а не лузерів.

Чи просте це завдання подолати 10 кілометрів від Херсона до Голої Пристані?

Ні, ніхто не каже, що просте. Це складна інженерна операція, що потребує неабияких талантів та зусиль інженерних військ. Але ціна такого успіху — завершення багаторічної війни — вартує надзвичайних зусиль.

Ми ж не вовки, щоби боятися червоних прапорців. А виглядає так, що ці водні перешкоди сприймаються оперативним командуванням «Південь», як червоні прапорці, за які не можна заходити.

Майже щодня ми чуємо від речника оперативного командування, що ворог не зможе переправитися з лівого берега Херсонщини на правий. А вже хотілося би почути, коли наші збройні сили будуть готові переправитися з правого берега на лівий. Поки основні бої точаться на Донбасі, а не на лівобережжі Херсонщини, ЗСУ знаходяться у невигідному логістичному становищі. За спиною у ворога добре організована логістична система доставки всього необхідного до фронту, починаючи з залізниці Воронеж-Ростов. А війна, з точки зору генштабів, це гарно організована логістика. Якби центр бойових дій змістився з Донбасу на лівобережну Херсонщину, то ЗСУ мали би очевидну логістичну перевагу завдяки близькості обласних центрів — Херсона та Миколаєва.

Що ми захищаємо на Донбасі? Металургійні заводи Ахметова в Маріуполі та його ж коксохім в Авдіївці? Так, і ці підприємства слід захищати.
Але у першу чергу треба дивитися, що приносить більше доходу до державного бюджету України. Бо дохідна частина державного бюджету і є основою суверенної держави.

Лише мала частина газових родовищ Криму, після його звільнення, даватиме набагато більше надходжень до бюджету, ніж всі холдинги пана Ахметова разом узяті. І це не колись там у віддаленому майбутньому.

Вже у 2012 році були підписані угоди між українським урядом та конгломератом провідних транснаціональних нафтогазових компаній на чолі з ЕксонМобіл про розробку газоносної Скіфської площі у Криму. Видобування газу мало розпочатися у 2014 році. І вже того року видобуток тільки на цій ділянці мав сягнути 3,4 мільярда кубів газу.

Саме тому кремль так поспішав з загарбанням Криму, щоби завадити цьому видобуванню. Крім того, протягом 2012−2013 років українським урядом були підписані угоди з транснаціональними компаніями Ройал Датч Шелл та Шеврон про видобування газу на двох найбільших газоносних площах на суходолі України, а саме: Юзівської площі на Харківщині та Олеської на Львівшині-Франківщині.

Завдяки «мудрій» політиці уряду, очолюваного паном Яценюком, всі три гіганти світової нафтогазової індустрії забралися 2014 року з України. Тому, що пан Яценюк «впаяв» їм податок на землекористування на додачу до вже підписаних контрактів.

Це суттєво змінювало прибутковість підписаних контрактів. І всі нафтові компанії відмовилися від співпраці з українським урядом, скориставшись статтями підписаної угоди, які дозволяли розірвання контрактів у разі додаткових податків. Шеврон забрався зі Львівської області, яка на сотні кілометрів віддалена від лінії фронту на Донбасі, тож не війна була причиною відмови від співпраці з українським урядом. Арсеній Яценюк хотів зробити, як краще, тобто наповнити бюджет. А вийшло, як завжди, тобто перспективи наповнювання держбюджету стали ще більш невизначеними.

Більшого подарунка кремлю годі було й придумати. Тому у кремлі на радощах почали знущатися з пана Арсенія, приписуючи йому участь у бойових діях у Чечні. Бо прем’єру, який спромігся за 5 хвилин вигнати з України трьох найбільших інвесторів в українську економіку, краще бігати по горах з калашніковим, ніж керувати урядом. Дивно ще, що в кремлі не здогадалися присвоїти тодішньому прем’єру, а також і міністру фінансів України, звання героїв росії.

Після цього на Юзівську площу прийшла якась чеська видобувна компанія, яка обіцяла видобувати пів мільярда кубів газу замість 10 мільярдів кубів на рік, які мав видобувати Ройал Датч Шелл ще у 2014 році. А на Олеську площу взагалі ніхто не прийшов.

Також і всі величезні поклади газу на південь від Криму залишилися нерозробленими через окупацію.

Беручи до уваги, що після закінчення війни уряд України вже не зможе розраховувати на таку щедру фінансову допомогу, як тепер, то виникнуть проблеми з наповненням бюджету. Слід вже подбати про надійні джерела прибутку, які може забезпечити видобування газу в Україні світовими гігантами.

Крім того, видобування у Криму, на Юзівській та Олеській площах дозволить збільшити видобування газу в Україні на 25 мільярдів кубів на рік. З них 15 мільярдів кубів слід скерувати на потреби Словаччини, Угорщини та Австрії, які не мають безпосереднього доступу до скрапленого газу. Трубний газ українського походження це і є вирішенням проблем цих трьох країн. Звісно, у цьому випадку ці країни не будуть заперечувати проти прийому України до ЄС.

Слід вже запропонувати компаніям Ексон, Шеврон, Ройал Датч Шелл відновити угоди 2012−2013 років на тих умовах, які були тоді підписані. Тобто при розподілі продукції 65% отримує уряд України, а 35% - нафтогазові компанії. Рента за землекористування має бути такою, якою вона була при підписанні контрактів, інакше доведеться готувати зовсім нові документи, на що знадобиться купа дорогоцінного часу.

Це хороші умови для уряду, які забезпечать кошти для утримування значних збройних сил України й у післявоєнний період.

Починати відновлювання угод слід з американської компанії Ексон. Вона цього разу розподілила свої донати на вибори приблизно порівну між Республіканцями та Демократами. Тож такий двопартійний підхід дає можливість домовлятися ще до виборів, не боячись звинувачень втручання.

Ексон втратив 3,5 мільярда доларів через конфіскацію його майна російським урядом на Сахаліні після широкомасштабної російської агресії. Тож Ексон не дуже полюбляє кремлівську шпану. Це ще один аргумент для негайного відновлення українським урядом угоди про розробку Скіфської площі у Криму консорціумом компаній на чолі з Ексон.

І це пояснює чому саме лівобережна Херсонщина, через яку пролягає шлях до Криму, має бути пріоритетом перед усіма іншими фронтами та бажаннями звільнити окуповані землі. Звільнимо Крим, звільнимо і решту. А навпаки не вийде.

Тому командувач оперативного командування «Південь» має дістати позивний «Ісус Навин», натякаючи на необхідність перетнути Дніпро, щоби просунутися до Армянська у Криму.

Хто з українських генералів виявиться гідним цього завдання?