Вкладає гроші у героїв і вундеркіндів

Він ще зовсім молодий, не знаю, чи має тридцятку. Але дуже беручкий до роботи, горить справами. Декотрі підприємці-«зубри» аж стогнуть від проблем, які обсіли їх нині зусібіч, як оси. А він, можна сказати, ще пацан у бізнесі, складні питання навчився вирішувати без натуги, з якось парубоцькою легкістю…

Ніколи не бачив його похмурим, при розмові завжди усміхається. Все задумане йому вдається. Сміливо ризикує. Швидко і безпомилково ухвалює рішення. Бачить на три кроки вперед. Дає роботу півтора сотні людей, вони у нього добре заробляють. Платить державі чималі податки. Допомагає донатами нашій армії. Переживає за країну так само, як за свою сім’ю…

Якось розговорилися з Ігорем, а він вказав мені на кілька «тромбів», через які судини нашої економіки, образно кажучи, є зашлакованими, функціонують із перебоями. Тому, за його словами, у масштабах держави потрібне радикальне «стентування» — нові, не бюрократичні підходи в управлінні, санація усього совкового.

Порадів я за цього молодого бізнесмена — з такими, як він, у моєї країни точно буде гарне майбутнє…

А оце нещодавно зовсім випадково дізнався, що Ігор взяв під свою опіку пораненого воїна, трохи молодшого від себе хлопця. Робить усе, щоб при вельми затратному лікуванні той почувався фінансово незалежним…

І ще одне. Мій знайомий Ігор періодично навідується у сиротинці, знаходить там обдарованих дітей і, шаленіючи від божої іскри у них, допомагає цим вундеркіндам розвинути свій талант. Оплачує їхнє навчання і побут у ліцеях, коледжах, університетах. Вже зараз бачить у них майбутніх зірок сцени, мегамайстрів живопису, спортивних чемпіонів…

Ігор вкладає свої тяжко зароблені гроші у цих «неабищо» без надії коли-небудь отримати похвалу, матеріальний зиск. Нітрохи не шкодує про ці інвестиції. Хоче одного: щоб ці юнаки знайшли себе у житті. І щоб прославили Україну.

Не називаю прізвища цієї людини, бо вона, окрім усього, ще й доволі скромна. Донедавна у моїй уяві ця чеснота ніяк не поєднувалася зі словом «бізнесмен»…