Кінець гри на підвищення ціни нафти у неприродний спосіб?

А на додачу, знищила логістичні об’єкти хуситів у Ємені, що знаходиться на відстані 1800 км від Ізраїлю. Всі три терористичні угруповання фінансуються Іраном і використовуються щоразу, коли ціни на нафту показують тенденцію до зниження.

Звідки Іран брав гроші для багатомільйонного фінансування трьох потужних терористичних угруповань?

Від продажу нафти. А 90% своєї нафти Іран продає Китаю, оскільки США та Європейський Союз ввели санкції проти Ірану. Ці санкції передбачають відмову від купівлі іранської нафти.

Китай, як відомо, не дотримується санкцій, введених західними країнами ані проти Ірану, ані проти росії.

Натомість він використовує санкції Заходу для примусу підсанкційних країн продавати йому нафту зі значними знижками. Цю нафту Китай купує на основі довгострокових контрактів.

Як тільки контракт є підписаним, Китай більше не цікавить коливання поточної ціни нафти на світових ринках, оскільки ціна для Китаю зафіксована у цих контрактах.

Але поточна ціна нафти дуже цікавить усі країни, що експортують нафту і живуть з прибутків від продажу своєї нафти. Це Іран, росія, Венесуела, Саудівська Аравія, Емірати, Ірак, Нігерія, а також і низка менших країн-експортерів. Крім того, висока ціна нафти цікавить і транснаціональні західні нафтові компанії, а також і всі інші, менші за розміром, компанії, що видобувають нафту.

Тому кожного разу, коли встановлювалася тенденція до падіння ціни нафти, Іран давав команду своїм клієнтам — Хамасу, Хезболлі та єменським хуситам — влаштовувати терористичні акти.

Хусити топили торгівельні кораблі, що пропливали вздовж берегів Ємену, створюючи хаос у світовій торгівлі. Вони використовували ту обставину, що Ємен розташований у стратегічно важливому місці біля виходу з Червоного моря до Індійського океану, і там пропливає величезна кількість торгових кораблів. У тому числі нафтових танкерів, що везуть нафту до Європи через Суецький канал.

На відміну від розбійних нападів на торгівельні кораблі, Хамас та Хезболла займалися терористичними нападами на цивільне населення Ізраїлю. Після таких нападів, армія оборони Ізраїлю намагалася дістати терористів на їхній території. Неминуче під час бойових дій страждає і мирне населення. Іран використовував страждання мирного мусульманського населення для погрози перекрити Ормузьку протоку, через яку проходить до 30% всього світового експорту нафти. Ця погроза змушувала нафтотрейдерів підіймати ціни на нафту через ймовірну її нестачу у разі блокади протоки. Отакий нехитрий механізм підтримки ціни світової нафти, коли попит на нафту стає меншим, ніж пропозиція.

Тобто замість того, щоби скоротити пропозицію нафти у відповідь на зменшення попиту, можна просто налякати нафтотрейдерів, і вони триматимуть ціну на високому рівні. Всі експортери нафти будуть щасливими, бо не треба скорочувати обсяги пропозиції нафти на світовому ринку.

До цього слід додати, що цей неприродний механізм підтримки ціни нафти є ще й дуже дешевим. Припустимо, Іран разом з іншими експортерами нафти з Близького Сходу дає на рік по двісті мільйонів доларів Хамасу, Хезболлі та хуситам. Тобто витрачає на них 600 мільйонів доларів на рік. Якщо через терористичні акції цих угрупувань ціна нафти підніметься тільки на 1 долар за барель, то Саудівська Аравія, яка продає 11 мільйонів барелів на день, буде заробляти додаткових 11 мільйонів доларів щодня. За рік це вже становитиме 4 мільярди доларів тільки для однієї країни-експортера. Тому одна тільки Саудівська Аравія могла би з легкістю утримувати всі три терористичні угрупування, витрачаючи на рік лише малу частину доходів від торгівлі страхами нафтотрейдерів. Вона і робила це у минулому, але зараз вона «хороша», а «поганим» є Іран. Поки Саудівська Аравія є «хорошою» з точки зору покупців її нафти, вона не хоче псувати собі репутацію підтримкою терористів. Наразі цю роль виконує «поганий», бо підсанкційний, Іран.
Де ж тут мораль, запитає молодий читач.

А ви шукаєте моралі у світовій торгівлі нафтою?

Понад півстоліття тому, коли я був юнаком, прийшов скаржитися до замміністра спорту України на якусь маленьку несправедливість.
Він мене вислухав і сказав: «Юначе, а ти шукаєш справедливість у цьому світі? Тож коли знайдеш, обов’язково мені передзвони, бо я сам її давно шукаю.» Я так і не передзвонив, бо все продовжую шукати.

Але ми наголошуємо, що від дій терористів виграють всі, абсолютно всі, експортери нафти.

Тому Ізраїль, при такій зацікавленості світових видобувників та експортерів нафти, нічого і не міг зробити з викоріненням тероризму, не зважаючи на свою вирішальну військову перевагу над терористами.

Кожного разу, після поразки, боєздатність терористів відновлювалася, як згорілий птах-Фенікс. Цей птах за уявленням древніх єгиптян прилітав туди з Саудівської Аравії. Час від часу він згоряв на сонці, але невдовзі відновлювався юним та боєздатним.

Цього разу Ізраїль вирішив боротися не з терористами, а скоріше з замовниками терористичних актів, тобто у даному випадку з Іраном. Час був обраний правильно: Іран, зв’язаний поставками безпілотників та ракет до порушника міжнародного права — росії. Тому не має змоги водночас прийти на допомогу своїм клієнтам-терористам.

Але чи існує заміна брудним нафтовим грошам для створення постійних джерел прибутку для зубожілого населення Гази, Південного Лівану та Західного Ємену? Якщо ні, то птах-Фенікс відновиться і буде і надалі відробляти «подарунки» нафтових експортерів терористичною діяльністю.