«Якщо Китай припинить купувати російську нафту, війна в Україні закінчиться через тиждень…»
Про наслідки мінісаміту у Саудівській Аравії
Україна громить ворога на полі бою і завдає йому ударів на дипломатичному фронті. Однією з програшних для росії зовнішньополітичних битв можна вважати зустріч політичних радників і радників з питань національної безпеки глав майже сорока країн. Цей форум відбувся 5−6 серпня у Джидді, другому за величиною місті Саудівської Аравії, в її «економічній столиці». Сюди прибули, зокрема, спецпосланці зі США, Китаю, Індії, Бразилії, Чилі, ПАР, Мексики, Індонезії, що засвідчує високий формат форуму. Україну представляв права рука Володимира Зеленського — глава Офісу президента Андрій Єрмак. Переговори йшли довкола «формули миру» із 10 пунктів, що її запропонував як шлях для закінчення російсько-української війни наш президент. Хоча не було підсумкового комюніке, між учасниками переговорів досягнуто принципового розуміння: в основі майбутніх рішень має бути повага до територіальної цілісності і державного суверенітету. Радники лідерів своїх країн прибули на цей мінісаміт для того, щоб підготувати фундамент для зустрічі на найвищому рівні. Схоже, учасники цього зібрання зробили крок до розширення коаліції на підтримку України. Бо навіть завжди обережне у своїх оцінках МЗС Китаю заявило, що міжнародні переговори в Саудівській Аравії щодо України допомогли «консолідувати міжнародний консенсус». Більше про це намагаємося дізнатися від політолога, директора «Міжнародного інституту демократій» Сергія Тарана.
— Українськими справами протягом минулих вихідних займалися у Саудівській Аравії. Чим важливий для нас цей форум? Чи не став він декларативним-декоративним?
— Це залежатиме від того, чи буде незабаром оголошено про саміт глав країн, які взяли участь у цьому форумі. Якщо дочекаємося саме такого, високопредставницького, за участі перших осіб, зібрання, то можна буде говорити про успіх серпневої зустрічі. Поки що нема офіційного оголошення, коли саме такий саміт може відбутися. Зачекаємо, тоді говоритимемо про щось із певністю.
Водночас зустріч радників у Джидді є невід'ємною від наступної зустрічі, яка готується, — країн G-20 у 2024 році. Там має прозвучати позиція України — важливо, щоб ми взяли участь у цьому саміті. Якщо і там буде обговорено мирний план України, тоді вже точно буде успішний результат нашої дипломатії.
Добре, що відбуваються такі зустрічі, як у Саудівській Аравії, яка все більше заявляє себе активною учасницею регіональної політики. Добре, що у цій зустрічі взяли участь представники Китаю та Індії (хоча представник Китаю не був активним). Важливо, що на цьому форумі не було нікого від росії. Представники Глобального півдня погодилися взяти участь у такій зустрічі без огляду на те, що там не буде посланця з москви, — ще донедавна таке не можна було собі уявити. Пекін завжди твердив, що на всіх міжнародних форумах має бути присутня москва.
— У пресі звучали такі оцінки: всі учасники цього форуму стоять на тому, що відправною точкою міжнародної політики має бути повага до територіальної цілісності і державного суверенітету…
— Це так! Учасники зустрічі посилаються на Статут ООН. Важливо інше: яких саме заходів передбачають вжити ці країни для того, щоб гарантувати цю недоторканість, цілісність? Наприклад, Саудівській Аравії було б непогано говорити про збільшення видобутку нафти — це обвалило б ціни на енергоносії і вдарило би по росії, яка порушує територіальну цілісність України. Так само було б важливо говорити з Китаєм про те, щоб він припинив купувати російські вуглеводні - і тоді у кремля закінчаться гроші на війну. Було б важливо говорити з країнами Глобального півдня, через які росія закуповує підсанкційні товари — і таким чином має можливість вести свою загарбницьку війну проти України.
Декларації - це добре. Але слід ставити питання: що саме наші прихильники готові зробити, аби привести до тями агресора, змусити його поважати територіальну цілісність України? Потрібен перехід від загальних слів до конкретних дій. Оце буде важливим критерієм успіху.
— Чи може зустріч у Джидді пробити стіну нерозуміння, сумнівів, вагань і розширити коаліцію на підтримку України? Ну, хоча б виробити чіткіше позиціонування щодо російсько-української війни у країнах Африки, Південної Америки, Азії?
— Було б наївно думати, що одна зустріч щось глобально змінить. Але важливо, щоб країни Африки та інші представники Глобального півдня, набагато потужніші, як от Китай та Індія, брали участь у таких представницьких нарадах і могли глибше розуміти, що насправді відбувається в Україні. Не думаю, що у світі є проблема з браком інформації. Просто у різних країн є різні інтереси. Тому дехто із цих країн вдає, що не до кінця розуміє, про що йдеться. Такі країни хочуть мати у себе дешеву російську нафту. Дехто прикидається нерозумінням, називає країну-агресора і її жертву «рівними сторонами» і каже про необхідність якихось поступок для росії з боку України…
Важливо, щоб учасники саміту у Джидді були готові взяти на себе конкретні зобов’язання зі встановлення миру в Україні. Через різнобій інтересів позиція щодо росії з боку Глобального півдня не є такою рішучою, як позиція Заходу.
— Наскільки результативною була присутність на згаданій нараді спецпосланця Китаю Лі Хуея, який кілька місяців тому із посередницькою місією їздив до Києва, москви, бував в європейських столицях?
— Участь Пекіна у цьому форумі була формальною — Лі Хуей навіть не зустрівся з українською делегацією. Китай лише спостерігав. Дав зрозуміти: все це добре, але ми будемо дотримувати свого мирного плану.
Важливо, що Китай продемонстрував готовність брати участь у таких форумах без участі росії. Це хороша новина. Погана новина у тому, що у діях Пекіна багато декларативного. Китайці і далі торгують з росіянами, купують дешеві російські енергоносії. Їх все влаштовує…
Але з Китаєм нам важливо працювати. Бо там теж багато втрачають від війни в Україні - по Китаю б'є економічна рецесія. А з іншого боку, у цій війні Пекін шукає свою вигоду. Купуючи за невисокими цінами російську нафту, певним чином компенсує втрати від кризи світової економіки.
Стратегічно Китай зацікавлений у слабкій росії. Для нього це була б легка здобич. У Піднебесній розуміють: ізольована від світу москва прибіжить до Пекіна, просячи грошей, технологій, мікросхем тощо.
Війна в Україні також послабляє росію. Тому позиція Китаю у ставленні до війни двояка. З одного боку, там хотіли б, щоб росія була ослаблена, і це давало б змогу дешево купувати у неї нафту-газ. З іншого боку, Китай хотів би, щоб якось ця війна владналася, щоб світова економічна криза не прогресувала і не била по китайській економіці.
— «Незапрошення» росії від організаторів форуму у Джидді може образити кремль. Там можуть сказати: нас не покликали, нашу думку ви ігноруєте, ви нас зневажаєте — тому не будемо вас слухати, не будемо зважати на ваші мирні ініціативи…
— Якщо москва образиться на окремі країни Глобального півдня, у неї більше не залишиться партнерів. Якщо путін образиться на Китай і Саудівську Аравію, на росію чекатимуть погані часи. Тому у москві не образяться. Не захочуть показати свою слабкість. Робитимуть хорошу міну за поганої гри. Будуть намагатися показати, що ще залишаються впливовими у світі, скликатимуть свої саміти. Наприклад, у рамках BRICS (міждержавне об'єднання, група п’яти країн — Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР, назву цього союзу утворено за першими буквами згаданих країн — Brazil, Russia, India, Сhina, South Africa). Хоча ця організація не така впливова, як інші форуми.
— Якщо у москві почують, що Китай чітко, а не розпливчасто, не завуальовано висловив своє ставлення…
— «Почують» — не має значення. Має значення — «відчують». У Китаї завжди багато про що говорять. Важливо, щоб там хоч щось зробили. Якщо Китай припинить купувати російську нафту, війна в Україні закінчиться через тиждень. Якщо Індія відмовиться від російської нафти, росія втрачатиме фінансові ресурси і не зможе воювати більше року. Важливі не декларації - дії!
Дуже потрібно, щоб згаданий саміт відбувся ще до кінця цього року — він став би важливим елементом на шляху припинення війни в Україні.
— Чи могла організацію зустрічі у Джидді підштовхнути зернова криза, спровокована ударами російських атак по українських елеваторах, блокування морських перевезень і перспектива африканських країн опинитися на межі голоду?
— Нестача продовольства вже відчувається в окремих країнах Глобального півдня. Тому свого часу лідери цих країн приїжджали у москву. Але Китаю, Індії нестача зерна не загрожує - хіба що їхнім сателітам.
— Які країни зараховують до Глобального півдня…
— Цей термін використовується у політології і політиці, він має на увазі країни, які не входять в орбіту Заходу, а з іншого боку — це країни, які не підпадають під критерії колишнього срср. Колись їх називали країнами Третього світу. Часто вони займають нейтральну позицію, а з часів холодної війни дуже змінилися. Окремі з них стали потужними, як от Китай, Індія, у політиці вони можуть бути не меншими гравцями, ніж росія. Є такі країни Глобального півдня, які відстають у своєму розвитку від решти світу, це переважно представники Африки. Деякі країни, як от Бразилія, мають плани формувати власні ринки, впливати на процеси у світі. Деякі, як Південно-Африканська Республіка, мають амбіції бути регіональними лідерами. Ці країни називають Глобальним півднем — тому що вони не потрапляють під категорію визначення «Захід — Схід». Тобто «Захід — це НАТО, ЄС, а Схід — це росія. А є ще третє, „ні туди ні сюди“ — Глобальний південь». Ці поняття умовні, не формальні, але вони достатньо характерні для позначення тих процесів, які відбуваються у світі.