Чому Захід боїться деколонізації рф?
Як різні моделі невизначеності формують західну політику щодо росії
Щоб це зрозуміти, треба розібратися з термінологічною плутаниною.
Лише один ключовий фактор невизначеності, який бачить Захід, — сила чи слабкість влади у москві — породжує два сценарії: консолідація імперії чи її колапс. У західній одновимірній моделі інших факторів (отже, й інших сценаріїв) нема.
Два ключових фактори невизначеності, які бачимо ми, — сила чи слабкість влади у москві та сила чи слабкість влади у регіонах — породжують 4 сценарії: консолідація імперії, колапс, контрольована дезінтеграція, перебалансування влади.
Перебуваючи у пастці москвоцентризму, Захід (як аналітики, так і політики й дипломати) не бачать чи не визнають другий, регіональний фактор невизначеності.
Це, по-перше, зациклює їх на двох сценаріях, обмежуючи рамку лише поганими сценаріями; по-друге, породжує розбіжність у розумінні термінології.
Для нас деімперіалізація, деколонізація — це посилення регіонів (обведено зеленим на схемі), а далі вже або керована дезінтеграція, або перебалансування (рефедералізація).
Для них деімперіалізація, деколонізація — це хаотичний колапс, якого вони бояться понад усе.
Саме тому ми використовуємо у спілкуванні з Заходом (де не визнають народів та регіонів і відтак мають одновимірну модель) термін «рефедералізація», бо всі інші слова мають різні значення у нашій двовимірній моделі та в їхній одновимірній.
А між собою, у спілкуванні з національними рухами, з нашими однодумцями на Заході, Сході й Півдні — з тими, хто розуміє двовимірну модель, яка ґрунтується на визнанні існування російських регіонів, — ми можемо сміливо використовувати будь-які терміни.
