Якщо за фасадом не буде стратегії — не буде нічого
Такий крок лише роздратує українців тим, що створюють ще одну бюрократичну структуру
Я слідкую за заявами Харріс і Трампа під час дебатів. І Харріс перемагає уже за опитуваннями, і обіцяє підтримку Україні. Нам буде складно вижити без цієї підтримки. Але навіть з нею буде нелегко, якщо українська держава як зараз виштовхуватиме власних громадян.
Добре, що новий міністр закордонних справ Андрій Сибіга під час призначення на посаду пообіцяв змінити політику держави щодо українців за кордоном.
Це саме те, про що я кажу вже два роки: держава повинна нарешті зайнятися проблемами наших біженців, бо інакше не вирішити демографічну кризу. Саме вона стане головним повоєнним викликом для України. Гроші для відновлення знайдемо, а інших українців, крім наших, немає.
Новий міністр вже анонсував послугу «електронний консул», яка має спростити бюрократичні процедури для українців. Але, очевидно, що ми не повинні обмежуватися тільки грамотними технічними рішеннями. Нам потрібно змінити сприйняття українців за кордоном зі сторони держави, сформулювати чітку політику щодо них і знайти ресурси для її забезпечення.
Натомість ідею створення нового міністерства я вітаю, бо вперше заявив про це ще торік. Але Міністерство — це лише інструмент подолання демографічної кризи, до того ж не єдиний.
І в нас є не тільки закордонні українці, яких прагнемо повернути. У нас ще є внутрішні переселенці, які не мають роботи, яких не перенавчають новій професії, які втратили житло, яким скасовують соціальні виплати. І що роблять ці люди? Або повертаються в зону бойових дій, або виїжджають за кордон.
Ми маємо також подбати, аби після війни зросла народжуваність. Суспільство вже зараз дискутує про залучення мігрантів з інших країн, з відмінним культурним кодом.
Все це водночас є для держави як викликом, так можливістю. І щоб ефективно працювати, потрібна зрозуміла та осяжна демографічна стратегія. Не набір лозунгів, за які ніхто не буде відповідати, а закріплені через закон основи державної політики.
Я такий документ написав і зареєстрував в Парламенті. Але влада наразі пішла в інший бік: шукають кандидатуру на посаду міністра, а вже потім будуть розбиратися, чим той буде займатися.
Звісно, я радий що на третьому році великої війни влада нарешті почула опозиційного політика. Але сумно, що з усіх моїх пропозицій висмикнули лише один елемент — нове міністерство. Тому поки це більше схоже на імітацію, на гонитву за гучними назвами. Авжеж, Міністерство повернення українців звучить точно не гірше, ніж «Велике будівництво».
Але якщо за фасадом не буде стратегії — не буде нічого. Такий крок лише роздратує українців тим, що створюють ще одну бюрократичну структуру. Я такі думки вже читаю. І прошу не атакувати на старті. Дочекаймось концепції від влади, бо саме міністерство дійсно дуже потрібне.
Та водночас я наполягаю, щоб парламент ухвалив мій законопроєкт про засади державної демографічної політики. Якщо вже взяли мою ідею про міністерство — то беріть тоді весь документ.
Наостанок залишу цікавий факт: лише з початку 2024 року з України додатково виїхало ще чотириста тисяч українців. Часу на роздуми немає.
