В ідеалі міністерства створюються під сфери політики, а не під людей, яких треба кудись поставити або прибрати
Коли нема ідей, а події не приносять радості, залишається обговорювати людей. Що ми з вами і будемо робити наступні кілька днів
В очікуванні кадрових перестановок в Уряді нагадаю базові речі.
1. Міністерство є центральним органом виконавчої влади, відповідальним за розробку і втілення державної політики у певній сфері. Кількість і перелік міністерств визначаються тим, як поділити великий список сфер державної політики між міністерствами. Зазвичай, якщо щось важливо, то роблять окрему посаду міністра (приклад: Мінветеранів).
2. Якщо міністерство не займається розробкою і втіленням державної політики, то абсолютно неважливо, хто його очолює.
3. Дуже великі міністерства працюють погано, адже це означає, що список сфер державної політики, за які вони відповідають, є надто великим, і щось неминуче випадає зі сфери уваги. Кожен менеджер знає, що не варто мати надто багато об’єктів управління.
4. Злиття та об’єднання міністерств — це погана практика, бо вона паралізує роботу на багато місяців через суто адміністративно-бюрократичні причини. Варто робити це лише у виключних випадках.
5. Як випливає з вищезазначеного, краще продумати структуру і потім без особливої потреби не чіпати. В ідеалі міністерства створюються під сфери політики, а не під людей, яких треба кудись поставити або прибрати.
6. Завжди бажано мати на чолі міністерства міністра, а не виконувача обов’язків. В.о. замість міністра обмежує можливості та ефективність роботи, у тому числі із зовнішніми партнерами. Багаторічні в.о. є поганою ознакою, вони свідчать про глибоку кадрову кризу або недовіру з боку Парламенту.
7. Віцепрем’єр по суті є урядовим проєктним менеджером найвищого рівня, що координує кілька міністерств з метою досягнення конкретних великих цілей (приклад: віцепрем’єр-міністр з євроінтеграції). Роздавання статусів ВПМ окремим міністрам додає їм турбот, але не особливо додає можливостей.
8. В ідеалі Уряд працює як команда, де міністри досягають домовленостей зі складних питань. Наприклад, Мінекономіки та Мінфін завжди будуть опонентами, бо один переймається розвитком, а інший — видатками.
9. Роль прем’єр-міністра має особливе значення як диригента цього оркестру, організатора колективної роботи. Якщо ключові рішення ухвалюються деінде, Уряд не буде працювати як команда, з відповідними наслідками.
10. В ідеалі Уряд спирається на Парламент, який його призначив, та має з ним тісний контакт. Звіти міністрів, їхня співпраця з профільними парламентськими комітетами, підтримка Парламентом урядових законопроєктів — це три кити ефективності цієї системи.
Наостанок. Великі люди обговорюють ідеї, середні люди обговорюють події, маленькі люди обговорюють людей, казала Елеонора Рузвельт. Коли нема ідей, а події не приносять радості, залишається обговорювати людей. Що ми з вами і будемо робити наступні кілька днів.
