Хотілося б, щоб міжнародна політика була заснована на цінностях, а не на інтересах
Але для того потрібно постійно самим демонструвати ці цінності. Це важко, складно й дорого
Злет Трампа та призначення кандидата у віцепрезиденти Венса знову активізували розмову про цінності та інтереси у міжнародній політиці.
Дискусій було чимало, підсумуймо.
1. Цінності в міжнародній політиці існують.
Але, по-перше, не всі ними керуються, треба вміти розрізняти.
По-друге, цінності різні: у правих і в лівих, у постмодерністів і талібів цінності різні; універсальних «загальнолюдських» цінностей не існує.
По-третє, навіть коли ми відчуваємо єдність цінностей з кимось, це ще не означає, що й вони це відчувають; треба пояснювати й доводити.
2. Часто буває, що інтереси в міжнародній політиці переважають цінності, або ж цінностей в когось немає зовсім (не мати цінностей — це також різновид цінностей). Це не трагедія: треба вміти розмовляти мовою інтересів. Навіть тим, в кого є цінності, подібні до наших, краще доходить, якщо говорити мовою інтересів. Окрім того, постійна апеляція до цінностей і невміння сформулювати інтереси викликає сумнів в тому, чи цінності реальні, чи лише декларовані (так, наприклад, модерні цінності означають, між іншим, вміння збалансувати інтереси по моделі «виграш-виграш», а невміння це зробити викликає сумнів у справжності модерних цінностей декларанта [слухачі моїх лекцій пам’ятають «помаранчевий піджак"]).
3. Хотілося би, щоб міжнародна політика була заснована на цінностях, а не на інтересах. Але для того потрібно постійно самим демонструвати ці цінності. Це важко, складно й дорого. Але немає іншого способу. Вимагати від інших вірності цінностям, коли ми самі керуємося виключно інтересами, — лицемірство.
(Примітка для фахівців. Цінності й інтереси не є протилежними, їхній взаємний зв’язок добре показує модель піраміди логічних рівнів Роберта Ділтса.)
