Сучасна «Повість временних літ»

Переглядаю свої дописи, читаю ваші пости, коменти.

Іноді вони смішні й дотепні, іноді — злобні. Іноді — тупі, іноді — просто ніякі й ні про що…

Ми виливаємо сюди наш біль, наші тривоги, наші комплекси, наші нерви…

Це — важливо. Ми мусимо це памʼятати, ми цього не забудемо, ми це живемо…

І коли жінка з Одеси пише: сиділа з котом в трьох стінах, тряслася земля, летіли ракети… — А потім так стомилися, що заснули. — Я, і кіт на мені…

Це сучасна «Повість временних літ» Нестора Літописця…

Ми фіксуємо себе в цій епосі. В епосі Великої Війни.

Ми не забудемо, ми не пробачимо, ми — памʼятаємо…

Джерело