Передплата 2024 ВЗ

Літо. Море. Одеса. Війна. Звичний лексичний ряд

На голову не налазить

Одеса. Літо. Море.

Я вперше в цьому році, кинувши всі справи, пішла на пляж. Отак посеред літа і війни.

Маленький пляж, безкоштовний, без лежаків і парасоль. В морі можна купатися. На піску — людей зо тридцять. Один старший чоловік, засмаглий до чорноти. Чесно кажучи, я навіть типу ненароком пройшлась поруч, щоб впевнитися, що то точно засмага. Точно.

Всі інші — жінки. Здебільшого молоді дівчата.

Раптом починається стрільба. Море дуже сильно відлунює будь-які звуки. А тут прямо як автоматні черги. Без оголошення тривоги.

Дивлюсь на людей. Ніхто не поворухнувся. Взагалі. Але всі підвели голови вгору.

І так вже десь пів години. Лежимо. Бо неможливо весь час боятися. Бо я вже давним-давно вирішила, що буде, як буде.

А ще, якщо чесно, захисту від балістики у нас немає. Все інше збивається.

ППО, всі підрозділи, які бережуть небо, я не знаю, як вони це роблять. Якою ціною. Якими втратами.

Знаєте, ми наскільки впевнені в ЗСУ, а це справді так, що трохи самозаколисуємось. А донатять, як правило, одні і ті ж, одні і ті ж…

Літо. Море. Одеса. Війна. Звичний лексичний ряд.

На голову не налазить.

Джерело

Схожі новини