Цей фільм — той випадок, коли кіно є не лише художнім висловлюванням, а й дуже потужною зброєю
Оскар та інші відзнаки важливі в наш час, коли увага до будь-якої теми так легко перемикається на інші
Коли я дізналася, що фільм «20 днів у Маріуполі» таки отримав Оскар, то передусім подумала про одного з його героїв — поліцейського Володимира. Про його безкінечну віру в те, що цей фільм може хоч щось змінити. Ціною величезного ризику для власного життя і життя своєї родини, Володимир допомагав Мстиславу Чернову і Євгену Малолєтці вивезти з окупованого Маріуполя відзнятий матеріал. Вони проїхали всі разом в одній розбитій обстрілами машині через 15 (!) ворожих блокпостів (100 км окупованої росіянами території), а під сидіннями машини були сховані камери і харди з матеріалами, за які їх всіх могли розстріляти. Навіть не уявляю собі, що вони відчували.
Окремо хочеться подякувати авторам фільму і його героям за їхню сміливість. Цей фільм — саме той випадок, коли кіно є не лише художнім висловлюванням, а й дуже потужною зброєю. Під час своєї промови Мстислав каже: «Я б хотів ніколи не зняти цей фільм». Так, ми б усі хотіли, щоб не було приводів його зняти. Але історія не знає умовного способу, і оскільки росіяни вчинили всі ці страшні злочини в Україні, та Маріуполі зокрема, великою удачею є те, що цей унікальний документ існує.
Коли я пишу про «удачу», я знову думаю про ціну, яку платять деякі журналісти та кінематографісти, намагаючись щосили зафіксувати ті чи інші події. Думаю про Мантаса Кведаравічюса, литовського кінорежисера, який у березні 2022-го року також був у Маріуполі, знімаючи свої кадри, але потрапив у полон до росіян і був розстріляний. Думаю про всіх інших людей з фото- та кінокамерами на цьому «мінному полі», де кожен крок може бути останнім. Багатьох із них уже немає серед живих.
І так, Оскар та інші відзнаки важливі в наш час, коли увага до будь-якої теми так легко перемикається на інші. Хоп — і нема інфоприводу, світ понісся далі. Але я дуже сподіваюся, що кадри з «20 днів у Маріуполі» довго стоятимуть перед очима різних людей, які його подивилися. І я не знаю, скільки глядачів сьогодні вночі було у церемонії Оскару, але минулого року, пишуть, їх було 19 мільйонів. Мстислав від імені команди виголосив дуже точну промову, яку, сподіваюся, було почуто.
Героям слава!
